Огієнко Іван – український феномен

Іларіон, митрополит (Огієнко Іван Іванович) - визначний український учений, державний, громадський, релігійний діяч, педагог, мовознавець, літературознавець, історик, філософ, поет, редактор, видавець, автор першого повного канонічного перекладу українською мовою Біблії.

Народився 2 (15) січня 1882 року в містечку Брусилів Радомишльського повіту на Київщині (нині – районний центр Житомирської області). Помер 29 березня 1972 року у Вінніпезі (Канада), де й похований.

Освіту здобував у Київській фельдшерській школі (1896-1900), на історико-філологічному факультеті Київського університету Св. Володимира (1903-1909). 1915-1917 – приват-доцент цього універистету, 1917-1918 – професор Київського українського університету, що існував паралельно з універистетом Св. Володимира (згодом – Київський державний український університет).

У серпні 1918 року урядом гетьмана П. Скоропадського І. Огієнко призначається ректором щойно утвореного Кам”янець-Подільського державного українського університету. 4 січня 1919 року, при уряді Директорії, приступає до виконання обов’язків міністра освіти УНР з одночасним залишенням на посаді ректора, 15 вересня призначається міністром ісповідань, 15 листопада того ж року – Головноуповноваженим уряду УНР в Кам”янець-Подільському після евакуації уряду до Тарнова (Польща).

21 листопада 1921 року Іван Огієнко з дружиною і трьома малолітніми дітьми назавжди полишає Україну.

Під час перебування у Варшаві розгортає активну просвітницьку і видавничу діяльність: засновує науково-популярні щомісячники “Рідна мова” (1933-1939), “Наша культура”(1935-1937), приступає до видання 30-томної “Бібліотеки українознавства”, тритомного збірника “Визволення України”, пише й видає цілий ряд своїх наукових праць.

Після смерті дружини Домініки Данилівни (квітень 1937) професор Огієнко приймає рішення про чернечий постриг (9 жовтня 1940 року) й обирає ім'я Іларіона – на знак спадкоємності духовного подвигу першого митрополита Київського часів Ярослава Мудрого - митрополита Іларіона. 19 жовтня того ж року стає архієпископом, а 16 березня 1944-го – митрополитом Холмським і Підляським православної Варшавської митрополії.

У липні 1944 року у складі керівного духовенства Української православної церкви, що діяла на теренах Польщі, митрополит Іларіон покидає цю країну. Після кількох місяців митарств воєнними дорогами Західної Європи він опиняється у Швейцарії (30 квітня 1945), відновлює діяльність свого видавництва “Наша культура” і разом зі своїм спільником із Парижа Павлом Сомчинським налагоджує друк і поширення по Європі й Америці україномовних книжок. На запрошення православної громади собору Св. Покрови у Вінніпезі переїздить до Канади (16 вересня 1947), де починає працю священика при цій парафії. Під час роботи Собору Української православної церкви Канади (8-9 серпня 1951 року) Іларіона обирають предстоятелем цієї церкви - “митрополитом Вінніпегу і всієї Канади”, де він залишався на цьому посту до своєї смерті. Митрополит Іларіон відновлює перервану воєнними діями в Європі активну наукову і видавничу діяльність. (“народний християнський місячник “Слово Істини”, “Віра й Культура”видає такі праці, як “Історія української літературної мови”, “Українська церква за час Богдана Хмельницького”, “Іконоборство”, “Книга нашого життя на чужині” Ці та інші твори ученого містять у собі принципові для нашої науки концепції, заборонені раніше тоталітарним режимом, щодо тих проблем сучасного українознаства, з яких і сьогодні тривають наукові дискусії. Йдеться, зокрема, про концепцію виникнення і розвитку українського друкованого слова в контексті поширення друкарства у слов'янських народів, про українську приналежність створених на наших землях рукописних книжкових шедеврів періоду Х-ХІУ століть та концепцію виникнення і розвитку української мови, літератури, культури в цілому.

У 60-х роках справу видання колосальної Огієнкової спадщини перебирає на себе Товариство “Волинь” та Інститут дослідів Волині.

12 червня 1962 року здійснилася мрія життя митрополита Іларіона – з Лондонської друкарні на його вінніпезьку адресу було прислано розкішно виданий том – повний канонічний переклад українською мовою Біблії. Це був результат 40-річної праці українського вченого, яку доводилося виконувати у надзвичайно несприятливих житейських умовах.

Помер митрополит Іларіон після тяжкої і тривалої хвороби 29 березня 1972 року.

Відповідно до юридично офрмленого заповіту, здійсненого 15 квітня 1967 року, весь свій колосальний архів і книгозбірню він передав на зберігання Колегії Св. Андрія з тим, щоб із постанням вільної і незалежної України всю цільну колекцію переслати на Батьківщину. На сьогодні залишаються невиданими ряд наукових праць ученого, які в рукописах зберігаються у вінніпезькому архіві. Це тисячі несистематизованих, невичених сторінок: поезій, легенд, оповідань, драматичних п'єс, документально-публіцистичних життєписів.