Сучасні проблеми соціокультурної орієнтації України

Залишається третє - шукати себе в Європі, не забуваючи про власне обличчя та вікове євразійське коріння.

Витворюючи власну культурну орбіту, українству вкрай важливо здійснити від “Союзу нерушимих…”, надаючи концептуальної новизни усім здоровим проявам елементів повноструктурної культури.Європейські вектори давно вже кличуть до життя законопроекти, що реально дають неприбутковий сфері культури і мистецтва, її об”єктам в розвинутих країнах досить успішно продавати платні культурні, інформаційні, дозвіллєво-рекреаційні та інші послуги населенню, одержувати допомогу від благодійників (фізичних та юридичних). Таким чином, благополучне існування культурної інфраструктури Європи базується перш за все на її толерантному політичному та законодавчо-нормативному супроводі.

На жаль, існуючі вже біля двох років проекти законів України “Про благодійництво та благодійницькі фонди” (комісія з питань культури і духовності Верховної Ради) та “Про організації, діяльність яких не спрямована на одержання комерційного прибутку” (Український центр культурних досліджень) Верховна Рада не прийняла.

Таким чином, прагнучи до Європи, Україна дуже кволо (майже ніяк) приводить свою законодавчу базу у відповідність до міжнародних норм.

Декларуючи демократизацію процесів управління культурним життям, держава, знову ж таки, нічого не зробила для того, щоб навіть ті мізерні кошти з бюджетів різних рівнів йшли на регіонально значнуші, пріоритетні, науковомісткі проекти. Європейські фонди, фундації, агенції, наглядові Ради с поки що взірцем накопичення коштів на культурні пріоритети і, власне, більш-менш чесного їх розподілу. В Україні, на жаль, панує чиновник-авторитарій.

Інвестування - за старою, антиєвропейською звичкою - об”єкта культури, а не його змістовної діяльності (проекту, програми, художньо-мистецької акції, спектаклю і т.ін.) знову ж таки суттєво знижує темпи поступу до європейської спільноти, за одним разом підживлюючи споживацькі інтереси кадрового корпусу.

Очікування від держави фінансування у повній мірі наявної інфраструктури водночас гальмує пошук і продукування конкурентноздатних культурних, інформаційних, дозвіллєвих, рекреаційних та інших послуг населенню.

В зв”язку з вищезазначеним стає досить проблематичною поява конкурентного середовища в культурній, розцінюючи культурну діяльність як і виробничу, посередницьку, банківську тощо.

Такі принципи співіснування, співдії суб”єктів культурного життя не є і не будуть вважатись європейськими.

Таким чином, долання проблем передєвропейського періоду могло б початися ще “вчора”: з витворення пріоритетів, глобальних цілей, принципів культурного життя, механізмів досягнення європейських ідеалів, “ембріональних секізів” - тобто власної моделі культурної політики, що взорується на кращих традиціях та загальносвітових цінностях.

Від цього залежить бути нам цивілізованими європейцями чи ще з сотню років вештатись між феодалізмом та “світлим майбутнім усього людства”.

Інформаційна довідка щодо Плану дій Україна-ЄС

Протягом 2004 року проведено низку консультацій щодо узгодження проекту Плану дій Україна - Європейський Союз – документу, що має стати новим інструментом співробітництва сторін на найближчі три роки. Результатом цієї роботи стало погодження Україною та ЄС на експертному рівні положень зазначеного Плану дій (20 вересня 2004 р.).

В рамках Плану дій вдалося досягти важливих для України принципових домовленостей щодо:

- можливості укладення між Україною та ЄС нової посиленої угоди,

- визначення умов та порядку створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС,