МУСІЙ ВЕРНИГОРА – УКРАЇНСЬКИЙ НОСТРАДАМУС
Постать Мусія Вернигори переважно відома польському читачеві. Це один з найбільших польських національних міфів. Козака Вернигору змальовували як пророка, котрий передбачив Коліївщину (гайдамацьке повстання 1768 р.), крах Речі Посполитої наприкінці XVIII ст., довгі роки неволі та врешті відродження Польщі та її процвітання.
Вернигора фігурує в творчості класиків польської літератури Станіслава Виспянського (в його славетному “Весіллі”), Северина Гощинського, Юліана Словацького (“Сон срібний Соломеї”, “Беньовський”, “Вацлав”) та багатьох інших. Михайло Чайковський присвятив йому окремий твір – “Вернигора, український пророк, історична повість”, котрий уперше вийшов з друку в Парижі 1838 року. Одна з найвідоміших картин Яна Матейка – “Вернигора”. На першому плані на ній зображено дитя, що символізує світле майбутнє для поляків і українців. Після 1917 року в літературних колах називали “Вернигорою Бельведерським” Юзефа Пілсудського.
Суть легенди про Мусія Вернигору полягає ось у чому. Вернигора – уродженець підросійської (тобто Лівобережної) України. Близько 1766 року у його родині сталася трагедія. Вернигора вбив свою матір і брата. Про мотиви цього вчинку не повідомляють. Після цього він покинув рідне село й мігрував на Правобережжя, котре тоді було у складі Речі Посполитої. Пережите горе стимулювало апокаліптичні видіння. Вернигора став проповідувати (його основні пророцтва подані в додатку). Проповідував в афектному стані, потім впадав в апатію і сон. Осів у Корсуні (нині – місто Корсунь-Шевченківський Черкаської області), де ним опікувався староста Суходольський. Він же вперше записав його пророцтво. Під час Коліївщини Вернигора підтримав Барську конфедерацію, вістря котрої було скероване проти Росії, опам’ятовував гайдамаків, навіть їздив на Запорізьку Січ й у Кримське ханство з метою прихилити на бік конфедератів запорожців і татар. Сам переховувався від гайдамаків.
Помер 1770 року. Під час російсько-турецької війни 1806-1812 років на прощу до могили Вернигори ходили селяни ледь не з усіх закутків України, тому царат заборонив паломницво. Невдовзі могилу змила повінь (Вернигора передбачав, що могили не матиме).
Крім шляхетських варіантів цієї легенди, на Правобережжі поширювалися селянські її версії. Згідно з ними, Вернигора ніби-то стверджував, що Господь тримає Україну під особливою опікою, хоча за нехтування його заповідей народ покарано панщиною, епідеміями, голодом і війною. Але все це минеться і після кривавої боротьби Україна підніметься з колін й настануть добрі часи.
Загадковий образ Вернигори постійно притягував увагу. Суперечки в основному точилися навколо автентичності його особи. Наприклад, український історик Теофіл Коструба вважав цю постать легендарною, а Гавриїл Костельник, навпаки, доводив її історичність. Дійсно, точність окремих деталей біографії Вернигори може вражати. Усе ж реальність цієї особи документально підтвердити не вдалося. Здебільшого історики схиляються до думки, що легенда про Вернигору відображає активність агентів гетьмана Пилипа Орлика в першій половині ХVІІІ ст., а також наявність в українському середовищі пропольської мазепинської орієнтації під час Коліївщини (джерела дійсно засвідчують факт участі в Барській конфедерації українських козаків). Крім того, окремішно цей міф відображає специфічну атмосферу нестабільності, екзальтованості, схильності до містики й апокаліптичних передбачень, що було характерно для періоду очевидного занепаду польського суспільства в ХVІІІ ст.
Легенда про Вернигору остаточно сформувалася в період між поразкою Наполеона І Бонапарта (1815) й польським повстанням 1830 року. Існувала навіть думка, що це польський патріотичний фальсифікат. Така оцінка, мабуть, була б найслушнішою, якби літературний персонаж Вернигора вперше з’явився не в польському, а в українському письменстві. Іван Котляревський, перераховуючи в “Енеїді” загиблих побратимів Енея, що мордуються в пеклі, написав: “Тут був Вернигора Мусій”. Отже, йому була відома ця постать, але що саме – нині з’ясувати неможливо. В українському фольклорі Вернигора здебільшого змальовується як завзятий козарлюга, що перевертає гори, авантюрист, що волочиться по світу в гідному собі товаристві Вернидуба й Крутивуса.
Сьогодні в Україні пророцтва Вернигори відомі лише вузькому колу фахівців. А в пропагованих казках його постать цілком аполітична. Також, як про це свідчать роботи Т. Коструби й Г. Костельника, схоже на польське трактування особи Вернигори присутнє і в українському фольклорі, хоча воно малопоширене.
На превеликий жаль, українці набагато краще знають сюжети про “Іванушек”, “царєвєн”, а любителі містики – імпортовану з Росії чортівню, і платять гроші пройдисвітам на кшталт “Любові Ясної”.
Натомість, пророцтва Вернигори (котрі, до речі, справдилися повністю) досі залишаються маловідомими.