Рушники ви мої рушники
Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.Нині відомо близько 200 старовинних швів на основі двадцяти технік української вишивки. Відтворювати треба тільки той малюнок, котрий припав до душі. Фізики дослідили, що в цьому випадку він потрапляє у резонанс із вашим організмом. Комусь імпонують дрібні густі зубчики, а комусь більше подобається м’яка широка хвилька. Одним тішать око велетенські пишні квіти, інші ж відчувають потребу і зображувати, і споглядати маленькі орнаменти. Добре, якщо десь у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила із прадідусем довге й щасливе життя. Його і треба взяти за зразок.
Юрій Мельничук був учасником експериментів із вимірювання енергетичного потенціалу цього чи не найдавнішого елементу весільного обряду. Один бік рушника завжди мав заряд “плюс”, другий — “мінус”, посередині рамка екстрасенса стояла на “нулі”. Отже, на який бік має стати наречена? Вкладаючи батарейку в годинник ми придивляємося, аби не порушити полярність. Отак і молодята можуть або отримати могутню енергетичну підтримку, або... “розрядитися”. Там де “плюс” — має стати чоловік, там, де “мінус” — жінка. Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки. Аби не сплутати, яким боком повернути рушник, у давнину рукодільниці на ньому робили мітки. До речі, узор на лівому і правому кінцях ніколи не був тотожний. На них, як у дитячій грі на уважність, завжди можна знайти десять розбіжностей. На те магічне полотно не ставали взуттям, а тільки колінами.
Тепер подекуди у селах вишивають два весільних рушника. Один для церкви, вінчання і масового споглядання, інший — потаємний, для батьківського благословення. І дуже важливо, щоб той другий — для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина творила власноруч.
Нині фахівці музею Івана Гончара готують тритомне видання енциклопедії українського вишиття. У ньому розкажуть про найдавніші узори, шви техніки і дивовижні властивості вишитого полотна. Ось пару прикладів значення узору на рушнику.
Древо життя. Древо життя, райське древо – улюблений мотив східнослов'янської вишивки, але він був відомий і в мистецтві Східної Європи. Вважається, що дерево уособлює собою зв'язок землі з небом. Відомий казковий сюжет про дерево, по якому людина попадає на небо. Зображення "древа життя" по народних представленнях повинне приносити щастя, а також оберігати від усякого зла. Тому даний символ вишивається на весільних рушниках. Образ "древа життя" є присутнім на весіллі й у виді вбраної квітами і стрічками гілки.
Разом із зображенням "древа" у вишивці рушників звичайно присутні і птаха. Образ птаха також невипадковий. Птах – символ душі людини, парні пташки звичайно символізують нареченого і наречену. Птах – це і мешканець світу небесного, отже має здатність впливати на долі людей. Весільний рушник "Древо життя" - це побажання молодим щастя, любові і всіх життєвих благ.
Берегиня. У слов'янській міфології берегині – жіночі персонажі, що оберігають будинок і його мешканців від зла і нещасть. Руки, спрямовані нагору, до неба – древня молитовна поза, звертання до Бога з проханням про благоденство і захист від зла. Роль оберегу грає зображення на рушнику орнаменту з геометричних фігур. Ромби, зірочки – стародавні землеробські символи родючості землі; сонця (вогню небесного); води; чоловічого і жіночого начал. Рушник "Берегиня" - це оберіг від лих і нещасть, і побажання людині статку, здоров'я і благополуччя
Весільний. У весіллі рушники використовуються в якості обов'язкових і одних з основних символів. Одне з основних значень весільного рушника – життєвий шлях, по якому разом повинні пройти наречений і наречена, чоловік і дружина.
У весіллі використовуються кілька спеціальних рушників: на ікону – батьківське благословення; під хліб, що тримають батьки на рушнику під час благословення молодих; два короваї; для зв'язування руки нареченої з рукою нареченого (символ з'єднання, нерозлучності); особливий рушник, що наречена приносить у будинок нареченого; настільні великі рушники з весільною символікою, і т.д.
У традиційній вишивці східних слов'ян зображення на весільному рушнику пари пташок (жайворонків, голубків) символізує нареченого і наречену. Пташки уособлюють собою сімейне щастя, вірність у любові. Невипадково на весільному рушнику вишиваються і квіткові орнаменти. Це й оберіг від злих сил, і побажання молодим "процвітання", здоров'я, багатства, народження дітей. Іноді на весільному рушнику вишиваються і перші букви імен нареченого і нареченої. Існує прекрасна традиція зберігати весільний рушник у родині, передаючи його з покоління в покоління.