ФАКТИ РУСИФІКАЦІЇ УКРАЇНИ

1921 - 1923 роки.

Голод на Україні.

1922 рік.Ліквідація 'Просвіт' на Кубані, в Зеленому Клину та в інших місцях проживання українців.

1929 рік.

Арешт українських науковців та духовенства - заміщення їх російськомовними.

1932 рік.

Спланована та здійснена за підтримкою, чи пак з мовчазної згоди 'світового співтовариства', акція ліквідації українського народу. В Україні, яка володіє 40% світового чорнозему, умертвлено голодом до 12 мільйонів носіїв української мови, саме селян, щоб зберегти зрусифіковане міське населення. У містах введено карткову систему та паспорти.

1933 рік.

Телеграма Сталіна про припинення українізації і знищення більшості українських письменників.

1938 рік.

Постанова ЦК КП(б) про обов'язкове вивчення в школах республіки російської мови.

1939 рік.

Після 'визволення' Західної України - закриття частини українських і відкриття російських шкіл.

1940 рік.

Депортація населення Галичини у Сибір.

1946 рік.

Постанова Ради Міністрів Радянського Союзу про затвердження українського правопису, наближеного до російського. Голод на Україні.

1947 рік.

Каганович провів чистку серед діячів української культури. Знов депортація в Сибір населення Західної України. План вивезення українців у Сибір зірвався через нестачу вагонів.

1949 рік.

Заборона повертатися в Україну тим робітникам, котрі були вивезені під час війни разом зі своїми заводами. Для відбудови промисловості в Україні присилали росіян. З КП(б)У виключено за націоналізм 3% комуністів на ХVІ з'їзді партії. На цілину - в Казахстан та Сибір - вивезено 100 тисяч українських юнаків та дівчат.

1958 рік.

Постанова Пленуму ЦК КПРС про перехід українських шкіл на російську мову викладання. 17.ІV.1959 р. Верховна Рада УРСР прийняла відповідну Постанову.