Роздуми над питаннями моралi в поемi Томаса Стернза Елiота "Порожнi люди"

Нобелiвський лауреат, американський поет-модернiст Томас Стернз Елiот - автор понад чотирьохсот лiтературно-критичних праць, поетичних збiрок, вiршованих драм.

Поезiя Т. Елiота надзвичайно складна. Щоб зрозумiти його образи, треба мати грунтовнi знання з iсторiї, фiлософiї, лiтератури, мовознавства. Сам Елiот казав, що сучаснi поети мусять бути складними для розумiння, тому що сама дiйснiсть, цивiлiзацiя XX столiття - явище надзвичайно складне i рiзнопланове. Ця складнiсть, вiдбиваючись у витонченiй поетовiй уявi, змушена народжувати складнi i рiзноплановi твори. Поезiя Елiота звертається до думки читача, примушує його розмiрковувати, робити висновки. Але разом iз тим поезiя Елiота залишається в першу чергу поезiєю, зi своєрiдним образним свiтом, з глибоким емоцiйним впливом. Навiть коли не всi образи зрозумiлi, читач сприймає саме поетичну модель свiту, що пропонує Елiот. Невипадково iм'я Елiота користується особливою пошаною серед англомовних читачiв: вiн вiдкрив таємницi, як перетворити на поезiю зовсiм не поетичну дiйснiсть XX столiття.

Справжня поезiя завжди розкриває внутрiшнiй свiт поета, проблеми, що хвилюють його, i це знаходить вiдгук у читачiв, викликає емоцiйну напругу. Поезiя Елiота розкриває глибокий сум поета, вiдчуття катастрофiчностi сучасної цивiлiзацiї, i цей сум, це вiдчуття передаються читачевi.

Поема "Порожнi люди" - яскравий приклад того, як вiдбилися тут найхарактернiшi риси епохи Елiота i розкривається провiдна тема його творчостi.

Важливу роль вiдiграють епiграфи. Перший, "Мiстер Курц померла", Елiот взяв з повiстi Дж. Конрада "Серце пiтьми" i пов'язаний вiн з темою втраченої вiри. Саме такою поганою англiйською мовою служанка повiдомляє про смерть бiлого мiстера Курца, якого одне плем'я у Конго вважало за бога. Якщо вiн помер, виходить, богом вiн не був. Так виникає тема зневiри, тема оманливих вiрувань. Другий епiграф, "Подайте Старому Гаю", пов'язаний зi старовинною англiйською традицiєю: кожного року 5 листопада спалювати опудало Гая Фокса, одного зi змовникiв, що намагалися пiдiрвати англiйський парламент. Напередоднi 5 листопада дiти ходять з опудалом i прохають подати пеннi. Потiм опудало спалюють. Цей епiграф натякає на схожiсть героїв поеми, "порожнiх людей", з опудалом Гая Фокса, а також тугу за життєдайним вогнем для "порожнiх людей", вiд якого вони мають очистити ся або згорiти, якщо бiльше нi на що не здатнi. Хто ж вони, цi "порожнi люди"? Так поет називає своїх сучасникiв, якi зневiрилися, в душах яких лише порожнеча i труха i немає нi почуттiв, нi сутi. "Порожнi люди" ходять у "царинi смертi". У поемi складна система образу Смертi. Люди зневiрилися, тому не вiрять i в безсмертя. Невiра в безсмертя, за Елiотом, i є смерть. Тому "порожнi люди" вже мертвi, хоча живуть на землi.

Ми люди порожнi,

Спустошенi люди,

Соломою випханi,

Купчимось,

I мозки солом'янi хилим.

Як шелести, шепоти нашi

Тихенько й подiбно

Трiщать шарудiнням безсилим,

Як вiтер в сухiй ковилi...

Ще один складний образ проходить майже через усю поему - образ Очей. Цей образ Елiот взяв у Данте. Неможливо, не зустрiвши i не витримавши погляду Беатрiче, потрапити в рай. Цих очей бояться "порожнi люди" i прагнуть їх побачити. Але "порожнi люди" слiпi, i повернути їм зiр можуть тiльки очi любовi, очi Беатрiче.