Вiд матерi - слава, i пiсня, i хлiб

Нiчого кращого не знаю,

Як тая мати молодая...

/ Т. Шевченко /

Усе в життi людини починається з молока матерi. Це вона, "святая сила всiх святих, пренепорочная, благая" народила Спасителя. Це вона, ненька, Мадонна, Берегиня, зiгрiває наше життя, захищає наше щастя.

Народжується дитина - мати схиляється над колискою i спiває. Про що? Як не дивно, вiд цього теж багато залежить. Першi уроки дитина бере не в школi - мати допомагає зробити їй першi кроки й по пiдлозi, й взагалi в життi. Вiд неї малятко дiзнається, що добре, що погано. Кажуть, що характер людини формується до п'яти рокiв, а потiм, протягом життя, лише трохи коригується. Тож чи не з материної пiснi починається особистiсь людини?

Матерi народжують i виховують героїв i генiїв, воїнiв i поетiв. I в дорослих дiтях оживає душа матерi, материна колискова, вдячнiсть за її безсоннi ночi i самозреченiсть.

Мамо, голубко, заранi в могилi

Праця й недуга зложили тебе.

Пiсня ж твоя в невмираючiй силi

В мойому серцi яснiє, живе, -

пише I. Франко у вiршi "Пiсня i праця", а далi робить висновок:

Пiсня i праця - великi двi сили,

Їм я до скону бажаю служить.

Вiдома трагiчна легенда про сина, що на вимогу коханки вбив власну матiр, а її серце понiс дiвчинi. та коли вiн спiткнувся й упав, материне серце, стiкаючи останнiми краплинками кровi, спитало: "Ти не забився, синку?" Тiльки мати здатна на таке.

Нiжною любов'ю до неньки, що "ночей не доспала", сповненi вiршi А. Малишка - всi, мабуть, чули й знають його "Пiсню про рушник".

Прекрасний образ матерi-трудiвницi створює Б. Олiйник:

Мати сiяла сон

Пiд моїм пiд вiкном,

А вродив соняшник.

I тепер: хоч буран, хоч бур'ян чи туман

А менi сонячно...

("Мати сiяла сон")