Лiтература рiдного краю. Художнiй дивосвiт - поруч (I варiант)

Колись цей край називали Диким полем. Дивна краса його широких степiв, буйних лiсiв та прозорих рiчок нестримно вабила сюди полчища чужоземцiв. Тут точилися жорстокi сiчi, в яких вирiшувалась доля цього мальовничого куточку землi.

Тут все кiнчалось.

Тут був край землi.

Тут i великi роси, i малi

Однаково вкраїнцями були,

У смертi i життя ходили скраю, - пише у вiршi "Слобожанщина" сучасна харкiвська поетеса Олександра Ковальова, художньо осмислюючи iсторiю рiдного краю. Чула ця земля стогiн i плач, i клич бойових сурм, i тупiт звихрених козацьких коней. Перелила свою зажуру й нiжнiсть у кришталевi мелодiї диво-пiсень, що забринiли у вiщих струнах сивих кобзарiв. Народила свiтовi багатодiтну сiм'ю яскравих художнiх талантiв, що збагатили українську лiтературу своїми самобутнiми творiннями.

Ця земля закарбувала для вiкiв слiди свого ясночолого мислителя й поета Григорiя Сковороди. Вони ведуть нас до древньої лiсової криницi, джерельна чистота якої затiнена густою кроною могутнiх дубiв з їх глибокодумним гомоном. Наш славетний земляк викопав цю криницю понад два столiття тому. А її цiлющi води й досi ваблять усiх, хто не байдужий до краси й мудростi поетичного слова. Сковорода любив цей тiнистий лiс, цей крислатий дуб, це криштальне джерело, вiд якого розтеклося безлiч дорiг у близькi й далекi свiти. Скiльки тих дорiг сходжено фiлософом у пошуках iстини людського буття! Вiн пiзнав цiну самотностi, гармонiю життя, висоту польоту просвiтлiлої душi. У збiрцi "Сад божественних пiсень" поет щедро дiлиться своїми мудрими вiдкриттями, проповiдує справжнi життєвi цiнностi:

Чистий можеш буть собою,

То нащо тобi броня

I шолом над головою?

Не потрiбна i вiйна.

Григорiй Сковорода став одним iз засновникiв харкiвської лiтературної династiї. Iншим, не лише славетним, вважаємо батька української прози Григорiя Квiтку-Основ'яненка. З ним пов'язана iсторiя становлення й розвитку харкiвського театру, який став яскравим виявом духовного життя нашого мiста. Повiстi письменника "Маруся", "Конотопська вiдьма", п'єси "Шельменко-денщик", "Щира любов", "Сватання на Гончарiвцi" захоплюють своїм нацiональним колоритом, оптимiзмом, любов'ю до українського простолюду. Вперше в лiтературi селянина було змальовано не приреченим i покiрним долi, а здатним на активнi, рiшучi дiї. Захисником українського народу виступав також вiдомий поет, ректор Харкiвського унiверситету Петро Гулак-Артемовский. У своїх творах "Справжня добрiсть", "Батько та син", "Двi пташки в клiтцi" вiн звертається до загальнолюдських проблем, засуджує гноблення в усiх його формах. Сатирична байка "Пан та Собака", де письменник рiзко виступає проти крiпацтва, стала помiтним явищем в української лiтературi.

Так, багатий талантами наш край. Тут, у колишнiй Харкiвськiй губернiї, народилися Борис Грiнченко та Павло Грабовський. Справжнi сини українського народу, вони глибоко спiвчували усiм скривдженим i знедоленим. Поеми Б. Грiнченка оспiвують славну iсторiю нашого народу. П. Грабовський у своїх поезiях звертається до братiв по нацiї з палким закликом єднатись у боротьбi за вiдродження рiдного краю:

Бажав би я, мiй рiдний краю,

Щоб ти на волю здобувавсь,

Давно сподiваного раю