Що таке людянiсть

Ти знаєш, що ти - людина?

Ти знаєш про це, чи нi?

Усмiшка твоя-єдина,

Мука твоя - єдина,

очi твої - однi.

/ В. Симоненко, /

"Ти знаєш, що ти - людина?"

Людина, людство, людянiсть!

Скiльки в цих словах доброго, красивого, величного. Цi поняття оспiванi в пiснях i думах, в народних казках i в лiтературi, в музицi i в живописi.

Людянiсть, доброта, здатнiсть до спiвпереживання, спiвчуття - синонiми. Людянiсть i жорстокiсть - антонiми.

"Лагiдне слово й кiшцi приємне", - кажуть в народi.

"Возлюби ближнього свого, як самого себе", - проповiдує християнська мораль. I виконують цю заповiдь переважно простi люди, що знають цiну горю i стражданням. Так у роки вiйни люди, ледь живi вiд голоду, дiлилися останньою скоринкою з тими, кому було найтяжче, багатодiтнi матерi виховували ще й чужих дiтей-сирiт.

Материнство i людянiсть - теж синонiми. Кожна мати дивиться на свiт глибокими нiжними очима Мадонни Рафаеля. I саме вона найчастiше стає зразком виявлення доброти, чуйностi. Скiльки людяностi у вчинку наймички з однойменного твору Т. Г. Шевченка! А у жiнки з оповiдання О. Довженка "Мати", що доглядає чужих синiв (поранених льотчикiв) i платить за їхнє життя власним?

Протилежнiсть - звiряча жорстокiсть фашистiв.

... й очицi синi

Примарою перед бiйцем,

Його дiтей на Полтавщинi

Спалили iроди живцем

(I. Муратов, "Хлiб")

Здається, серце людини повинно згорiти повнiстю у полум'ї помсти, але цей боєць, прийшовши звитяжцем у Берлiн, бачить нiмецьку дитину...

I дружнiй "брот", що звався хлiбом,

Простяг сирiтцi вiд душi.

Людянiсть сильнiша за ненависть. Аналогiчно поводиться дядько Оверко з поеми В. Симоненка "Червонi конвалiї". "Ми не дикi конi, щоб усе топтати. Не такими нас ждуть!" - говорить Юрiй Брянський у романi О. Гончара "Прапороносцi".