Трагедiя Мазепи (за поемою Володимира Сосюри "Мазепа")

Iснує велика кiлькiсть лiтературних версiй складної долi Мазепи, i не буде перебiльшенням зазначити, що вiн став одним з яскравих персонажiв свiтової лiтератури. Особистiсть гетьмана привертала увагу багатьох письменникiв, починаючи вiд Вольтера, Байрона, Гюго, Словацького,

Рилєєва, Пушкiна до Руданського, Старицького, Лепкого, що неодно-значно вiдтворювали образ складної й нерозгаданої людини.

Володимир Сосюра, на вiдмiну вiд своїх попередникiв, по-своєму трактує постать Мазепи. Не iдеалiзуючи його як неординарну особистiсть, поет творить, насамперед, художнiй образ, а не полiтичний портрет гетьмана. Вiн намагається, як нiхто iнший, розкрити психологiю особистостi Мазепи i через його образ пiднести iдею державностi України, її незалежностi. Тому щирiсть i громадянська мужнiсть у розмовi з читачем про найскладнiшi перiоди в iсторiї України є головними ознаками поеми "Мазепа". Сосюра так говорить про свiй авторський задум:

Я серцем хочу показати

Страшну трагедiю Мазепи,

I в нiй в той час страшний незгоди

Трагедiю мого народу…

Вже цими рядками поет пiдкреслює, наскiльки злитi у поемi образ Мазепи з образом українського народу: у них навiть трагедiя - одна та ж сама. У чому ж полягає ця трагедiя? На мою думку, саме її розкриттю i обгрунтуванню присвячує свiй твiр Сосюра. Протягом усiєї поеми автор наполегливо доводить:

Бо не пiшов за ним народ

Шляхом i радостi й надiї.

Не зрозумiв його вiн мрiї...

Та Мазепа не звинувачує своїх спiввiтчизникiв, бо "помиляється й народ, коли немає ще держави" - так пояснює сам поет помилку українцiв. I в цьому вбачає не лише особисту трагедiю, а й нацiональну трагедiю сам Мазепа:

Хiба народу не любив я!

Собi на горе й безголiв'я

Не зрозумiв мене народ.

Мазепа до останньої хвилини життя залишається вiрним своїй любовi до народу й України, iм'я якої було останнiм у хвилину смертi: "Прощай, Україно, прощай!"

Iдея трагедiї пронизує весь твiр Сосюри, щоб посилити її, автор вдається до опису сну Мазепи, коли той бачить себе маленьким хлопчиком i слухає розповiдь учительки-черницi про Україну. Менi здається, що саме у цьому снi Сосюра найвиразнiше розкрив внутрiшнiй свiт Мазепи: "Я України не забуду, вона для мене як зоря!" I вже далi лунає його життєве кредо:

Ми вiзьмем ворога в клинки

I на кiстках його проклятих

Знов зацвiте Вкраїна - мати!