Особистi мiркування. Поезiя, близька моєму серцю (за лiрикою Володимира Сосюри)

Спiва моя душа, прозора i крилата,

любовi сповнена до всього i до всiх…

I кожного обнять я хочу, наче брата,

у райдузi пiсень закоханих моїх.

Коли я вперше читав вiршi Володимира Сосюри i натрапив на вiрш "Спiва моя душа", менi здалося, що поет дещо прикрашає свої почуття, свiй внутрiшнiй стан. Та з часом я поринув у такий безмежний свiт його задушевної щиростi, людяностi, закоханостi у красу, що зрозумiв: наведений на початку твору уривок - дзеркальне вiдбиття Сосюри - людини i поета. Iз рядкiв його поезiї передi мною постав талановитий поет-лiрик, спiвець боротьби i кохання, неперевершений майстер чарiвного слова.

Вся його творчiсть є сповiддю нiжної i бентежної душi, яка радiла i мучилася, бо не могла залишатися байдужою. Назавжди, мабуть, закарбувались у моє серце i пам'ять вражаючої сили i емоцiї признання:

Так нiхто не кохав. Через тисячi лiт

лиш приходить подiбне кохання.

В день такий розцвiтає весна на землi

i земля убирається зрання…

Щодо мене, то цi рядки можна порiвняти лише з шекспiрiвськими сонетами. Та iз всього лiричного доробку поета менi найбiльше подобаються вiршi, пронизанi осiннiми мелодiями ("Айстри", "Осiння пiсня", "Ти мiж єдиних одна" тощо).

Осiнь у життi - як осiнь у природi: час тихої замрiяної краси, час плодозбору. Тому глибоким оптимiзмом сповненi цикли осiннiх мелодiй Сосюри, в них звучить вiра у вiчну молодiсть героїв. Вiн i про себе говорить:

Мов два мене: один ще юний, юний,

а другий, що й казать, уже старий.

Та їх серця однi єднають струни,

i тому я незмiнно молодий.

Поетична книжка Володимира Сосюри "Осiннi мелодiї", в якiй найповнiше вiдбилися осiннi настрої поета, - це пiсня щирого й вiдданого серця. Ця пiсня бринить найтоншими нотами, пiдноситься до неба, охоплює душу:

Хай опадає лист в саду

на землю в срiбному iнеї -

Я в пiснi молодiсть знайду

i довго-довго буду з нею.

На мою думку, кожний, хто читав пристраснi слова поета про осiнь, знаходить у своєму серцi щирий вiдгук, бо не можна залишитися стороннiм слухачем спiву душi вiдкритої, людяної, дивовижно тонкої i нiжної у своїх почуваннях: