Ми називаємо їх "печалi бронзове лиття" (Володимир Сосюра, Максим Рильський)
Погожий сонячний день 21 червня 1941 року. Природа наливається життєдайною силою в цю благодатну пору раннього лiта. Колосяться хлiба, радуючи серце селянина-трудiвника. Над рiдною землею повiльно спускається лiтнiй вечiр. Спалахують мiрiади електричних вогнiв, з широко вiдчинених вiкон шкiл линуть веселi мелодiї. Це учнi-десятикласники, отримавши атестати зрiлостi, прощаються з рiдною школою на традицiйному випускному вечорi.
Та от на свiтанку тої далекої чорної недiлi з безхмарного неба поле-тiли на нашу землю ворожi бомби. Почалася Велика Вiтчизняна вiйна.
Тяжкi випробування випали на долю нашого народу в цi роки.
25 письменникiв України загинули на вiйнi смертю хоробрих. Серед них Олекса Десняк, Микола Трублаїнi, Микола Шпак та iншi.
Героїчнi подвиги захисникiв Вiтчизни яскраво вiдображенi в художнiй лiтературi. Радянського воїна на подвиг кликали священне почуття любовi до рiдної Батькiвщини, дружба наших народiв i непохитна вiра в перемогу над нiмецько-фашистськими загарбниками.
У першi роки Великої Вiтчизняної вiйни Максим Рильський, звертаючись до сплюндрованої ворогом України, утверджує її нездоланнiсть, бо запорукою цього є дружба наших народiв-братiв:
…Україно! Ти в славнiй бронi не одна,
В нiй з тобою пiд стягом багряним - народи!
У "Словi про рiдну матiр" образно розкриваються джерела сили i могутностi нашої Вiтчизни: всенародна демократiя, дружба народiв, патрiотизм народу:
Нi! Сили на землi нема
I сили на землi не буде,
Щоб потягти нас до ярма
Щоб потоптати нашi груди…
"Слово…" завершується образом сонця, що устає на Сходi - символом недалекої перемоги над ворогом.
У грiзнi години Вiтчизняної вiйни В. Сосюрою була написана поезiя "Любiть Україну". Наша Армiя вже завершувала звiльнення рiдної землi вiд фашистських загарбникiв. Поет повернувся з фронту в напiвзруйнований Київ. Любов до рiдного мiста i гордiсть за рiдну країну, а також жаль через те, що ворог заподiяв їй шкоди, - всi цi високi патрiотичнi почуття злилися в душi поета i зродили поезiю "Любiть Україну".
"Вiтчизна непоборна i вiчна", каже поет, вона зводиться з руїн
i знову живе:
Як та купина, що горить - не згора,
живе у стежках, у дiбровах…
Поет використав iз давньої легенди образ купини, яку не бере вогонь. Неопалима купина - символ безсмертя.
Давним-давно зарубцювалися рани вiйни. Але не слабшає бiль втрат у нашого народу. Обелiски, пам'ятники, братськi могили, вулицi i площi, названi на честь переможцiв, навiчно зберiгатимуть у нашiй пам'ятi доблесних солдатiв, що розгромили фашистську нечисть.