Образ жiнки-матерi у творах Тараса Шевченка

Три тяжкие доли имела судьба...

И первая доля - с рабом повенчаться;

Вторая - быть матерью сына раба

И третья - до гроба рабу покоряться.

И все эти тяжкие доли легли

На женщину русской земли.

/ М. О. Некрасов /

Перша половина ХIХ столiття. Росiя - пiд чоботом самодержав ства, у ярмi крiпаччини стогнуть люди. Крiпака можна продати, помiняти на собаку, до смертi засiкти рiзками за найменшу провину, забрати у солдати. Та найбiльш трагiчна доля жiнки-селянки, особливо - матерi-крiпачки. Т. Г. Шевченко бачив це з дитинства.

Там матiр добрую мою

Ще молодую у могилу

Нужда та праця положила...

А сестри... Сестри, горе вам,

Мої голубки молодiї.

Для кого в свiтi живете?

Ви в наймах виросли, чужiї,

У наймах коси побiлiють,

У наймах, сестри, й умрете.

("Якби ви знали, паничi...")

Пережив поет втрату коханої Оксани, яку спiткала доля Катерини. Знав багатьох нещасних жiнок. I доля матерi-страдницi стає одною з провiдних тем його творчостi (мабуть, другою пiсля теми боротьби).

Страждає героїня вiрша "Сон", яка збирає урожай з панської ниви, а власне дитя покинула без догляду "у холодку пiд снопом".

Йому боляче бачити, що:

...А онде пiд тином

Опухла дитина голодная мре,

А мати пшеницю на панщинi жне…