Втiлення в образi Марусi Чурай моральної краси i таланту українського народу (II варiант)
Ця дiвчина не просто так, Маруся
Це - голос наш!
Це - пiсня!
Це - душа!
/ Маруся Чурай /
Маруся Чурай, автор багатьох пiсень, що стали народними - дiвчина з легенди. Навiть на запитання: чи справдi вона iснувала, немає однозначної вiдповiдi. Деякi джерела пiдтверджують, що вона дiйсно була: серед документiв XV-XVI столiть знайдено її смертний вирок. Дехто ж її iснування заперечує. Так чи iнакше, але про Марусю складали легенди, про неї писали i письменники, i поети, i лiтературознавцi. Складено навiть її приблизну бiографiю, згiдно з якою Маруся Чурай народилася 1625 року в родинi урядника Полтавського козацького полку i померла 1653 року вiд сухот.
Її коротке життя було красивим i трагiчним. Вона була народжена для кохання, але воно й спричинилося до трагедiї. у поетiв завжди дуже чутливе серце - зрада коханого виявилась надто тяжким випробуванням для дiвчини, вона отруїла Гриця, за що їй було винесено смертний вирок. Лише в останню хвилину надiйшла звiстка про помилування...
До образу Марусi Чурай зверталися у своїх творах Боровиковський, Руданський та Старицький. Котляревський використовував її пiснi у "Наталцi Полтавцi".
Бiльше трьох столiть образ Марусi продовжує хвилювати усiх, кому дороге наше минуле, "наша пiсня, наша дума", хто вiдчуває поетичну душу українського народу.
До цього образу звертається i талановита поетеса Лiна Костенко.
Її поема починається з картини суду - з вершини страждань дiвчини. Але не випадково не осуд, а спiвчуття викликає Маруся у бiльшостi людей:
Злочинниця - а так би й зняв би шапку,
На смерть iде - а так би й поклонивсь.
Який же характер треба мати, щоб викликати у людей такi почуття?
Чураївна успадкувала вiд батька-козака благородну душу, вiд матерi - прекрасний голос, та вiд усього українського народу - справжнiй талант, що зробив її спiвучою душею України. Її пiснi спiвали закоханi, з її пiснями також йшли у бiй. Дехто навiть був не в змозi повiрити, звiдки таке бралося:
Якi там "Засвiт встали козаченьки"?
А цiлий полк спiває. Дивина
Це щось для дiвки, сину, височенько.
Не вiрю, щоб складала це вона. -
каже Бобренчиха, мати Гриця.