Мій улюблений поет
З журбою радість обнялась...
В сльозах, як в жемчугах, мій сміх,
І з дивним ранком ніч злилась,
І як мені розняти їх?!
О. Олесь
Журба підіймається хвилею з глибини душі, злітає вище... вище... квилить чайкою, її стогін обривається на найвищій ноті... Аж ось під срібний спів со¬ловейка розцвітає небаченої краси квітка, розливаючи навкруги дивний аро¬мат. Ім'я цієї квітки — Радість. Незабаром кришталево чисте тьохкання со¬лов'я навіває серпанком сум, від якого солодко щемить серце. Пісня соловейка розсипається низкою мерехтливих перлів і зачаровує все навкруги. У цій пісні поєднались Журба і Радість, вони сплелись в єдине ціле, і роз'єднати їх не¬можливо.
Так само Радість і Журба злились у віршах мого улюбленого поета Олексан¬дра Олеся — тонкого лірика, співця краси й сили кохання, поета надії і віри, ча¬рівним словом якого на струнах серця видобувалися наймелодійніші звуки, ви¬ражалися найсвітліші людські почуття:
Лови летючу мить життя!
Чаруйсь, хмілій, впивайся
І серед мрій і забуття
В розкошах закохайся.
Вірші Олександра Олеся забарвлені глибоким ліризмом, він намагається пе¬редати сприйняття природи через гру звуків і барв. Для нього поезія і музика становлять єдину стихію:
Хтось ударив без жалю по серці моїм, —
І забилося серце в вогні золотім...
І посипались іскри ясні,
І в дзвінкі обернулись пісні.
Поет вважає, що саме музика може найтонше передати стан душі, боротьбу й суперечність людських почуттів. Через те поезія Олеся сповнена загадкових рит¬мів, мелодій, тонів і легкості, стала невичерпним джерелом наснаги для компо¬зиторів. Понад вісімдесят відомих композиторів різних національностей покла¬ли Олесеві рядки на музику. Чарами слова й музики торкаються найпотаємнішх струн душі пісні на його слова: «Чари ночі», «Айстри», «Літньої ночі», «Ой чого ти, тополенько, не цвітеш...», «Любов».
Провідною ідеєю багатьох творів О. Олеся є гармонія людини і природи. Він надзвичайно яскраво змальовує природу: «захмарене небо» та «гори високі, сріб¬ло снігів», «зорі у воді» та «трави шовкові, сонячні дні». У багатьох своїх віршах поет зображує тварин та рослини як людей. Разом із ним сміються і плачуть, ра¬діють і сумують солов'ї, жайворонки, голуби, лебеді, орли:
Сон... але всю землю збуде
Жайворон-гонець...