Вічна проблема добра і зла

Відкиньте ж гіршу частку свого серця

І з кращою живіть — життям чистішим.

В. Шекспір

Споконвіку триває протистояння добра і зла — двох категорій, таких само протилежних, як життя і смерть, кохання і ненависть, світло і темрява, христи¬янство і язичництво.

Здавалося б, ці поняття несумісні і можуть існувати лише як протиставлен¬ня одне іншому. Але це не так. І добро, і зло співіснують у людській душі, роз¬риваючи її на шматки.

В обіймах з радістю журба.

Одна летить, друга спиня...

І йде між ними боротьба,

І дужчий хто — не знаю я.

(Олексанр Олесь)

Проблема вибору між добром і злом — вічна, загальнолюдська проблема. Вона постає перед кожною людиною, і кожен сам, згідно зі своїми моральними засадами та переконаннями, повинен вирішувати, що він обере.

Українські письменники у своїх творах постійно звертаються до цієї пробле¬ми і у багатьох творах вона є основною. Так, у романі Панаса Мирного та Іва¬на Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» в образі Чіпки, який із невтомного шукача правди перетворився на страшного злочинця, розглядається проблема вибору між добром і злом.

У п'єсі «Украдене щастя» І. Франка показано селянську родину, в яку несподі¬вано вривається стороння людина — представник влади, жандарм, — і всю склад¬ність життєвих, психологічних колізій, породжених даною ситуацією. Засобом ретроспекції тут розкривається, що Михайло і Анна любилися ще в юності, але рідні брати зруйнували щастя дівчини: «випхали на війну» її коханого Михайла, пізніше сказали Анні, що він загинув, і без посагу, без землі віддали заміж у дале¬ке село за наймита-бідняка Миколу. Так І. Франко вмотивував основу конфлікту, що виникає в драмі раптово, розвивається, проте, цілком природно, набуваючи дедалі більшого напруження, і приводить, зрештою, героїв до трагічного кінця. Але потрібно пам'ятати, що у них був вибір, і вони самі свідомо зробили його.

У повісті М. Коцюбинського «Тіні забутих предків» душевні поривання ге¬роїв сплітаються в чарівну пісню, яку Іван виграє на флоярі, а Марічка виспі¬вує. Ця пісня дихає казковими образами диких гір і засіває гори своєю чарівною мелодією. Від самого початку кохання Івана та Марічки було трагічним. І не тому, що їм на заваді стояла давня ворожнеча родів, а тому, що воно було біль¬шим і сильнішим за життя. «Не набутися нам», — сумно зроняє ще зовсім юна Марічка слова, які за своїм смислом дорівнюють всій життєвій дорозі. І коли гине Марічка, Іван не в змозі пережити своє кохання, він тане на очах. Зло здобуває перемогу над життям Івана та Марічки, та воно не в змозі нічого вдіяти з нев'янучою квіткою їх кохання. Письменник у цій повісті показує боротьбу до¬бра і зла не стільки у душах героїв, скільки у навколишньому жорстокому світі, який і розлучив їх.

Але кожна людина повинна пам'ятати, що, які б перешкоди не ставали на життєвому шляху, звинувачувати обставини та інших людей у своїх пробле¬мах — це не вихід. Потрібно, перш за все, розібратися у собі і визначити, якою дорогою йти — дорогою добра чи дорогою зла. Вибір завжди за людиною.

Ухиляйся від злого та добре чини.