Конституція в моєму житті

Ми просто йшли: у нас нема

Зерна неправди за собою.

Т. Шевченко

У житті суспільств та держав конституції відіграють особливу роль. Термін «конституція» (від лат. constitutio — установлення) вживали ще в період рабов¬ласництва і феодалізму. У стародавньому Римі саме так називали постанови ім¬ператора.

Конституція є основним правовим актом держави — основним Законом, за¬коном над законами, фундаментом розвитку соціальних та політичних відносин, гарантом забезпечення прав та свобод людини та громадянина.

Але що таке Конституція для кожного з нас? Це — шлях у цивілізований світ. Шлях цей не був усипаний трояндами, він був довгим та тернистим.

Україні завжди був притаманний демократичний республіканський устрій (його успадкували від народної ментальності державні структури війська Запо¬розького та Гетьманщини). Такий устрій крив у собі неабиякі можливості для саморозвитку нації. У Конституції, розробленої ще за гетьмана Пилипа Орлика, демократія була основним принципом. І хоча ця Конституція не була втілена в життя, не набула сили Закону, вона є унікальним історичним документом, цін¬ною пам'яткою правової культури України.

Боротьба нашого народу за свої права, за права нації була штучно припинена жорстоким гнобленням царизму на довгі часи. Не маючи власної державності, Україна не мала й Конституції. Вона з'явилася тільки за часів УНР 1918 року.

І от, нарешті, нова віха в українській історії — 28 червня 1996 року о 9.30 ранку після двох діб безперервної та напруженої праці Верховна Рада України ухвалила Конституцію України — Основний Закон нашої суверенної держави (до речі, Україна — єдина держава на пострадянському просторі, яка парламент¬ським шляхом отримала свою нову демократичну Конституцію).

Нехай знають на всім світі,

Як ми погибали

І, гинучи, свою правду

Кров'ю записали.

(П. Куліш)

Але кожна людина хоче, щоб її рідна країна піклувалася про неї та забезпе¬чувала не тільки законодавчою базою, але і функціонуванням цієї бази у реаль¬ному, повсякденному житті.

Період, у який ми живемо, є переломним у розвиткові української культури. У країні ліквідовані всі цензурні контролюючі органи, суспільство звільнило¬ся від панування марксистсько-ленінської ідеології. Немає більше перепон для розвитку науки культури, мистецтва (а я вважаю, що саме рівень цих показни¬ків демонструє рівень держави в цілому і тому є надзвичайно важливим не дати українській культурі занепасти). Наша країна перестала контролювати ці проце¬си, але вона їх більше і не фінансує.

Конституція України гарантує кожному громадянину здобуття безплатної середньої і вищої освіти. Для мене це є актуальним, тому що цього року я всту¬паю до вузу, а більшість з них перейшли на платне навчання і потрапити туди можуть тільки діти заможних батьків. До речі, одна з найбагатших країн сві¬ту — Федеративна Республіка Німеччина, — забезпечує своїм громадянам без¬платну вищу освіту. Освіта потрібна всім, і її основи повинні бути закладені ще в дитинстві. Сучасній Україні потрібні люди з різнобічними знаннями, глибо¬кою науковою підготовкою, вмінням вирішувати більш складні, ніж раніше, за¬вдання у всіх галузях життя.