Суперечливість ідеалів П. Грабовського

«Терпи ж, наш нещасний, сердешний товаришу! Неси до могили свій важ¬кий хрест, та знай, що тут, далеко в рідному краю, тебе знають і люблять і що ім'я твоє яснітиме в ряді тих наших мучеників, що, наче стяг бойовий, ведуть і вестимуть цілі покоління до боротьби з усякою сваволею, з усяким гнітом, чи то індивідуальним, чи національним».

Таким щирим словом озвався з далекої Галичини Іван Франко до Павла Гра¬бовського, а лист надіслав за адресою: «В город Иркутск, губернское жандармское управление, для передачи государственному заключенному Павлу Арсеньевичу Грабовскому». У той холодний, жорстокий край після двох років ув'язнення і допитів заслали 24-річного Грабовського, звідки він так і не повернувся на рід¬ну Україну. Провина молодого поета була в тому, що він мав вразливе серце та переймався гарячим співчуттям до знедолених та принижених, прагнув захис¬тити їх од сваволі сильних. Ще навчаючись у Харкові, в семінарії, Грабовський брав активну участь у діяльності народницької організації «Чорний переділ», за що був заарештований і як «політичний злочинець» взятий під нагляд. Про той незабутній час він пізніше у творі «Згадка» напише:

До поранку йшли розмови...

Скільки віри та надій!

Як палав огонь любови,

Як ми рвалися до дій!

...Все віддай на вжиток люду,

Що, ллючи кривавий піт,

Не жалів для себе труду,

Згодував тебе на світ.

Серед товаришів Грабовський вирізнявся запальною вдачею і пориванням до активної дії, а тому з часом розчарувався у діяльності «Чорного переділу», члени якого обмежувалися тільки розмовами. Поет рішуче повстає проти лібе¬рально-народницької ідеалізації села й селянства, проти милування вигаданою сільською ідилією на «благословенній Україні», категорично відмежовується від тих поетів, що, уникаючи злободенних громадських тем, «співають нам на всякі голоси про райські сни й куточки благодатні», про соловейків та красу природи:

Я не співець чудовної природи

З холодною байдужістю її,

З ума не йдуть знедолені народи, —

Їм я віддам усі чуття мої.

Роздвоєність у почуттях і суперечливість ідеалів особливо гостро відчувають¬ся у поезіях Грабовського, що увійшли до збірки «З півночі». Чимало творів цієї збірки звучать сумно і розпачливо:

Сумні літа — їх не стерти;

Тяжкий досвід — з ним лягти...

Тільки й долі — чесно вмерти,