Мотиви громадянської лірики Бориса Грінченка

I. «Більше працював, ніж жив». (Борис Грінченко — письменник, наділений різнобічним талантом. Поет, прозаїк, драматург, критик, мовознавець, орга¬нізатор видавничої справи. Ще в юні роки він пробував сили у різних жан¬рах, а своєю невтомністю і непосидющістю часом перевершував найпрацьовитіших українських літераторів. Про характер власної поетичної творчості сам Б. Грінченко писав: «Я ніколи не належав до тих поетів, що ввесь свій час можуть оддавати пісні... Моя пісня — то мій робітницький одпочинок і моя робітницька молитва-надія».)

II. Тематичне розмаїття ліричних творів.

1. Марність надій на швидке визволення. (Глибоким смутком пройнятий вірш «Доки?» Такий настрій викликаний трагічним становищем українського на¬роду. У листах письменника до Христі Алчевської постає картина беззаконня і свавілля, знущання з селян. Про тяжке життя йдеться і в поезії:

І так на світі живемо,

На плечах лихо несемо.

І доки будемо так жить?

Ніхто не скаже — все мовчить!)

2. Шлях до національного відродження. (Б. Грінченко усе життя працював на благо свого народу, свого краю. І працю він вбачає єдиним способом вирватися з неволі, здобути щастя і незалежність. У поезії «До праці» автор закликає:

Праця єдина нам шлях уторує,

Довгий той шлях і важкий,

Що аж до щастя і долі прямує:

Нумо до праці мерщій!)

3. Пейзажні та інтимні мотиви у поезіях Б. Грінченка. (Б. Грінченко захоплю¬вався прекрасними пейзажами рідного краю. Світлим почуттям живе лірич¬ний герой поезії «Під вербами». Він зачарований чудовим краєвидом:

Верби старі похилилися там,

В хвилях купаються віти;

Сонячним пишним промінням з небес

Річка й дерева облиті.

Серце ліричного героя відчуває радість, тому що прийшло кохання:

Дівчино! Хто вже побачив тебе,

Той не здола не кохати!)

ІІІ. Значення творчого доробку поета. (Б. Грінченко збагатив українську літе¬ратуру численними віршами. Особливо цінними є збірки його поезій «Під хмарним небом», «Пісні та думи». Тяжких випробувань зазнав письменник, не щастило і його творам. За часів культу особи Сталіна вони були забороне¬ні, а ім'я Б. Грінченка згадувалося лише в негативному плані. І тільки у 60-х роках XX століття твори письменника повернулися до нас.)