П'єса І. Карпенка-Карого «Хазяїн» - соціально-сатирична комедія нового типу

Іван Карпенко-Карий — найвизначніша постать в українській драматургії кінця XIX — початку XX століть. Він був, за визначенням І. Франка, «тим вели¬ким драматургом, якому рівного не має наша література».

Драматургічна спадщина письменника складається з вісімнадцяти п'єс, з-по¬між яких найбільш відомою є п'єса «Хазяїн». Це соціально-сатирична комедія нового типу. Написана вона була 1900 року. Цього часу процес розвитку капі¬талізму в сільському господарстві в Україні проходив особливо швидкими тем¬пами, де на кінець 90-х років XIX століття повновладними господарями була невелика купка капіталістів-аграріїв, яка жорстоко експлуатувала десятки тисяч сільських трудівників. Пильним оком художника придивлявся Карпенко-Карий до нових багатіїв, які вже переросли відомого нам Герасима Калитку. Ці спосте¬реження драматурга за процесом економічного зростання українського «чумазого» і стали життєвою основою комедії «Хазяїн», а прототипами — українські капіталісти-землевласники та їхні слуги й управителі.

У листі до сина І. Тобілевич зазначив: «Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Хазяїн» — зла са¬тира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети». Але це комедія но¬вого типу, яка покликана була показати, як ненаситна жадоба до наживи, що стає самоціллю, перетворює багатія на моральну потвору, робить з нього страшного хижака, який загрожує існуванню інших людей. Засобами їдкого сміху ця комедія викриває здичавіння великого землевласника, його духовну убогість і жорстокість.

У побудові п'єси «Хазяїн» автор відійшов від усталених традицій, які ви¬магали від драматурга головну увагу зосереджувати на зовнішній інтризі, пере¬плетенні ефектних сцен, що повинні розсмішити глядача. Керуючись у своїй творчості вимогами життєвої правди, Карпенко-Карий збагнув, що соціальна комедія має бути не розважальною, а повчальною, що вона покликана аналізу¬вати суспільні явища, глибоко розкривати суперечності, людські характери.

Заглиблюючись у характер мільйонера, драматург надає великого значення кожній ситуації, яві, репліці в творі, дбає, щоб кожен крок Пузиря, найменша деталь побуту розкривали ненажерливість, хижацький характер, моральну по¬творність «стяжателя». Таке розгортання дії навколо головного персонажа спря¬мувало увагу й цікавість читача й глядача на глибоке дослідження людських ха¬рактерів, важливих суспільних проблем.

По-новому побудував драматург і композицію твору. Автор майстерно поєд¬нав комічні елементи, які, безумовно, переважають, драматичні і навіть трагічні. Ось, наприклад, сцена, в якій виснажена голодом юрба прийшла до Пузиря зі скаргою на жахливе, нелюдське харчування. І зовсім не сміх, а глибоке співчуття до знедолених робітників викликає вона. А кого до глибини душі не зворушить трагічна смерть чесного юнака Зозулі, що став безвинною жертвою «хазяйського колеса» Пузиря. Завдяки поєднанню комічних і драматичних елементів комедія «Хазяїн» викликає у глядача не тільки їдкий сміх, але й обурення.

Безперечно, великою творчою вдачею автора є центральний образ комедії, художня сила якого полягає в його майстерній індивідуалізації і глибокій типовості. Яскравими психологічними і побутовими деталями, діалогами, сповнени¬ми глибокого змісту, індивідуалізацією мови героїв, реалістичним зображенням середовища, в якому діє Пузир, драматург зумів створити цілісний, перекон¬ливий і глибоко узагальнюючий образ українського глитая-мільйонера кінця XIX століття, надавши йому одночасно рис живої, конкретної людини.

Ненаситна жадоба до збагачення — основна, визначальна риса в характері Пузиря. Це переконливо показує автор комедії. Вона поглинула всю істоту здир¬ника, зробила його жорстоким і бездушним, скупим і деспотичним, черствим і некультурним. Але Пузир дувся, дувся та й лопнув, ставши жертвою своєї нена¬ситної наживи. І не співчуття, а саркастичний сміх викликає в глядача неминуча смерть зажерливого глитая.

Окремими новаторськими рисами є й застосування драматургом таких ком¬позиційних елементів та художніх прийомів, як характеристика образу через психологічні та побутові деталі, введення позасценічної дії, насичення реплік, тирад глибоким підтекстом, вміння оживити на сцені окремі речі тощо. Напри¬клад, як багато значить у комедії історія з халатом! Цей предмет домашнього одягу справді оживає в творі, ставши засобом глузування з Пузиря, його скупос¬ті й некультурності.

Отже, комедія І. Карпенка-Карого «Хазяїн» — комедія нового типу. Вона не тільки смішна, а й дуже сумна, за сміхом криються гарячі сльози. А ще дуже серйозна. Проте дарма побоювався автор, що вона буде для публіки скучною. Гострота й актуальність порушених у п'єсі проблем, життєва й сценічна прав¬да образів та майстерність композиції забезпечили їй великий успіх. Із великим успіхом іде комедія на сцені сучасних театрів.