Як в нації вождя нема, тоді вожді її поети (Є. Маланюк)

Євген Маланюк... Знайоме і незнайоме ім'я. Знайоме — бо відкриваємо для себе його творчість, а незнайоме — бо півстоліття був забутий митець своєю Україною, її нащадками. Ми відкриваємо для себе поета, якого вважають по¬етом-борцем за українську державу, митця, який все своє життя роздумував над долею, історією й майбутнім України та українців, письменника, який жив і пи¬сав для України, хоча змушений був жити далеко від неї:

Не треба ні паризьких бруків,

Ні Праги вулиць просторих.

Все сняться материні руки,

Стара солома рідних стріх.

Усе своє життя Є. Маланюк думав про Україну, а його вірші сповнені болем і смутком за рідним краєм.

Поетичні пошуки відповіді на запитання, чому Україна не змогла утримати державність, чому так живуть українці — стали наскрізними для Є. Маланюка. Він добре знав загальну політичну й літературну ситуацію в Україні, знав, що митці слова шукали компромісів і з владою, і з власною совістю. Але Є. Маланюку в умовах еміграції важко було зрозуміти природу цих компромісів. І тому він закликав на весь голос боротися проти тоталітарної більшовицької ідео¬логії. З одного боку, з вуст поета звучать слова прокляття і зневаги на адресу своїх земляків, а з іншого — слова духовної мобілізації на захист державниць¬ких ідеалів.

Євген Маланюк — поет, що не тільки порушував у своїх творах історико-політичні теми, але й намагався розв'язувати великі історичні проблеми, бачив по¬милки минулого:

Не сперечатимусь: я син свого народу —

Сліпця відвічного, каліки і раба...

Є. Маланюк переконаний, що його народ раб, бо він народжений рабом. А якщо в країні немає вождя, який би повів народ до волі, до побудови незалежної держави, то він, поет, стане таким вождем і своїми творами будитиме свідомість свого народу:

Прогаяли великі дні

Скалічені й маленькі люде,

Заслинили в ганьбу і бруд

Велику віру — й на руїнах

Отарою мандрує люд,

Що мав зродити Україну...

Поет розумів, що «перевдягання» самодержавного імперіалізму в комуніс¬тичні шати — це сутність неоімперіалістичної політики, а тому і вступив у по¬літичну боротьбу, бо не хотів бачити Україну провінцією чи колонією будь-якої країни. Боліло серце митця за долю свого народу і України:

Заспокоїти серце? Так чим же? Так як же?

Научи мене співу Твоїх молитов!