Мотиви лірики Т. Шевченка років заслання
Десять років солдатської неволі із царською «забороною писати і малюва¬ти» — найтрагічніша сторінка життя Т. Шевченка. Знаючи, що він буде покара¬ний, поет продовжує писати й малювати. «Караюсь, мучусь, але не каюсь» — та¬ким було його життєве кредо. Криючись від стороннього ока, поет пише вірші, у яких — протест проти царського свавілля, готовність боротися до кінця.
Провідними мотивами поезій періоду заслання були: сум за рідним краєм, самотність, боротьба за волю, за звільнення від самодержавства всіх народів, які жили в російській імперії.
Поезію періоду заслання називають ще «невольничою поезією» Т. Шевчен¬ка. Кожна з цих поезій народилася з поетової печалі, з невимовної журби і є частиною його серця:
Нудьга і осінь. Боже милий,
Де ж заховатися мені?
Що діяти? Уже й гуляю
По цім Аралу; і пишу
Віршую нищечком, грішу.
Однак мотив суму в творчості цього періоду — це не песимізм, бо сподівання
І зборюють журбу, а віра здолає зневіру. І в цілому оптимізм Шевченка-невільника бере гору над песимізмом:
Може, ще я подивлюся
На мою Україну...
Може, ще я поділюся
Словами-сльозами
З дібровами зеленими!
Мало того, у багатьох творах, написаних у засланні, поет гостро критикує ца¬ризм. Поема «Царі» є найкращим тому свідченням:
Бодай кати їх постинали,
Отих царів, катів людських.
Морока з ними, щоб ви знали.
У своїх поезіях того періоду поет правдиво показує і гнівно засуджує кріпос¬ників, їх безчинства, моральну розбещеність. Цей мотив звучить і в поезії «І ви¬ріс я на чужині», і в поемі «Княжна». Одним із кращих творів періоду заслання є поема «Варнак», де стихійний протест селян проти панської кривди й наруги набуває особливої сили.
Отже, ні тілесні недуги поета (ревматизм, цинга, хвороба очей), ні муштра, яка завдавала великих мук, фізичних страждань, не могли зломити його духу, його моральної високості. А поезії цих років свідчать про те, що борець за прав¬ду не схилив голови перед царем та його слугами. Незважаючи на тяжкі обстави¬ни, Т. Шевченко писав поезії, сповнені антикріпосницьких, антицарських мо¬тивів, бо завжди і скрізь поета хвилювала не стільки своя власна доля, скільки трагічна доля простого люду.