Мотиви лірики Т. Шевченка років заслання

Десять років солдатської неволі із царською «забороною писати і малюва¬ти» — найтрагічніша сторінка життя Т. Шевченка. Знаючи, що він буде покара¬ний, поет продовжує писати й малювати. «Караюсь, мучусь, але не каюсь» — та¬ким було його життєве кредо. Криючись від стороннього ока, поет пише вірші, у яких — протест проти царського свавілля, готовність боротися до кінця.

Провідними мотивами поезій періоду заслання були: сум за рідним краєм, самотність, боротьба за волю, за звільнення від самодержавства всіх народів, які жили в російській імперії.

Поезію періоду заслання називають ще «невольничою поезією» Т. Шевчен¬ка. Кожна з цих поезій народилася з поетової печалі, з невимовної журби і є частиною його серця:

Нудьга і осінь. Боже милий,

Де ж заховатися мені?

Що діяти? Уже й гуляю

По цім Аралу; і пишу

Віршую нищечком, грішу.

Однак мотив суму в творчості цього періоду — це не песимізм, бо сподівання

І зборюють журбу, а віра здолає зневіру. І в цілому оптимізм Шевченка-невільника бере гору над песимізмом:

Може, ще я подивлюся

На мою Україну...

Може, ще я поділюся

Словами-сльозами

З дібровами зеленими!

Мало того, у багатьох творах, написаних у засланні, поет гостро критикує ца¬ризм. Поема «Царі» є найкращим тому свідченням:

Бодай кати їх постинали,

Отих царів, катів людських.

Морока з ними, щоб ви знали.

У своїх поезіях того періоду поет правдиво показує і гнівно засуджує кріпос¬ників, їх безчинства, моральну розбещеність. Цей мотив звучить і в поезії «І ви¬ріс я на чужині», і в поемі «Княжна». Одним із кращих творів періоду заслання є поема «Варнак», де стихійний протест селян проти панської кривди й наруги набуває особливої сили.

Отже, ні тілесні недуги поета (ревматизм, цинга, хвороба очей), ні муштра, яка завдавала великих мук, фізичних страждань, не могли зломити його духу, його моральної високості. А поезії цих років свідчать про те, що борець за прав¬ду не схилив голови перед царем та його слугами. Незважаючи на тяжкі обстави¬ни, Т. Шевченко писав поезії, сповнені антикріпосницьких, антицарських мо¬тивів, бо завжди і скрізь поета хвилювала не стільки своя власна доля, скільки трагічна доля простого люду.