Провідні теми поезії В. Сосюри
Щоб зрозуміти творчість письменника, неможливо не звернутися до фактів його біографії.
Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1893 року в шахтар¬ській «хатині, бідній і чужій» на Донбасі. Батько — робітник, часто перевозив сім'ю з місця на місце, доки велика родина не поселилася у хаті-хворостянці се¬ред розкішної природи в селищі Третя Рота. Два розбиті, затулені подушками ві¬конечка, одне залізне ліжко для вісьмох малих дітей. Малого Володю манила до себе річка Дінець, крейдяна біла гора на березі, кущі шипшини, скошена трава. Серед розкішної природи він забував про все.
Злидні та скрута не дали хлопцю здобути середню освіту, хоча у початковій школі він учився на «круглі п'ятірки» і навіть отримав нагороду — Похвальний лист і повну збірку творів Миколи Гоголя.
Батько помер, коли Володі було тільки 16 років, а тому довелося забути про освіту і піти працювати. Скрізь навколо нього були злидні, неприваблива бу¬денщина, брутальні лайки і зневажливе ставлення до людини. Але чуйне серце поета, незважаючи на усе це, зуміло розгледіти те, що складає справжню душу народу — тужливу і водночас чисту, ліричну пісню. Народна пісня вчила його радіти й сумувати, любити і ненавидіти.
Із шкільних років він виніс любов до книжки. Читав усе, що можна було діс¬тати у шахтарському містечку: наукову фантастику, детективи, класику...
Любов до літературного слова викликала бажання писати самому. Перші його поетичні твори друкувалися у місцевій робітничій пресі.
Володимир Сосюра із захватом сприймав революційні події 1917 року, був червоноармійцем, а 1920 року став комуністом. Молодий, запальний, сміли¬вий, він вірив, що нова влада знищить бідність, зробить усіх людей щасливи¬ми, а тому захоплено пише про бої за радянську владу, про Донбас, де живуть веселі хлопці і закохані дівчата, про багряні відблиски заводського життя. Поет уславляв маловідомий до цього і зовсім непоетичний край запилених териконів, непривабливих шахтарських селищ, бідних селянських хат. Але його любов до Батьківщини була безмежною, і він знаходив щирі, захоплені слова, щоб оспі¬вати владу, партію і нове життя. Та разом із тим Володимир Сосюра був ніжний лірик. У поезії «Так ніхто не кохав» поет говорить про безмежжя своїх почуттів, які, мов весняна повінь, захопили його душу.
Зразком інтимної лірики Сосюри є також славнозвісна поезія «Коли потяг у даль загуркоче...», у якій розкривається емоційний світ ліричного героя. Солдат прощається з нареченою, темними фарбами малює поет обставини, що розлуча¬ють закоханих. А далі тонкий і непомітний перехід до власного, найболючішого, коли поета зрадила дівчина:
Дні пройшли... Одлетіла тривога...
Лиш любов, як у серці багнет...
Ти давно вже дружина другого,
Я ж — відомий вкраїнський поет.
Та кохання ще живе десь у куточку серця і нагадує про себе, виливаючись у вірші-сповіді.
У ліричній мініатюрі «Білі акації будуть цвісти», як і у багатьох інших віршах, поет виявляє глибокі інтимні почуття до своєї подруги. Цвітіння акацій — ча¬рівна, духмяна пора весни. Ліричний герой захоплюється красою життя, милу¬ється природою рідного краю, знаходить прекрасне і у співах соловейка, і у зу¬стрічах з коханою:
Солодко плачуть в садах солов'ї,
так, як і завжди, незмінно...
В тебе і губи, і брови твої,