Знакування туристичних маршрутів на місцевості

Розрізняють дві групи способів орієнтування на місцевості:

- орієнтування з картою і компасом;

-орієнтування без карти і компаса.

За час свого цивілізаційного поступу людство нагромадило величезну кількість різноманітних способів орієнтування на місцевості, у часі та в просторі. Серед найпростіших способів назвемо найбільш часто вживані сучасними туристами, які мають практичне значення у краєзнавчій роботі.

Орієнтування в часі:

- визначення сторін горизонту за місяцем і годинником;

- визначенням сторін горизонту за сонцем і годинником;

- визначення сторін горизонту за сонцем;

- визначення сторін горизонту за сузір'ям Великої Ведмедиці;

- визначення часу за птахами і рослинами;

Застосування орієнтирів на практиці:

-орієнтування по слідах;

-орієнтування за звуком;

-орієнтування за світлом;

-орієнтування за запахом;

-орієнтування за місцевими назвами [19].

Сторони горизонту турист-краєзнавець може визначити за місцевими ознаками: для цього достатньо встановити напрям північ - південь. Наприклад: за кроною дерев у лісі, за корою поодиноких дерев, мохом, мурашниками, за проталинами снігу взимку і ранньої весні тощо. Використання такого способу орієнтування спричинює певні похибки, тому слід користуватися кількома прикметами й порівнювати результати спостережень.

Кожна територія, час спостережень чи спосіб мають свої специфічні особливості. Для успішного орієнтування їх корисно знати:

- орієнтування в лісі (обмежений огляд місцевості);

- орієнтування в степовій і пустельній місцевостях (обмежена кількість орієнтирів, одноманітна поверхня і водночас добрий огляд);

- орієнтування в горах (обмежений огляд у лощинах та у долинах і, навпаки, добрий огляд з вершин і хребтів);

-орієнтування під час руху на автомобілі (за компасом не можливе), проте відстані легко вимірюються за спідометром або за швидкістю руху за годинником.