Теорія туризму. Історія розвитку та перспективи туризму в Україні та світі
10) служб охорони природи, пам'ятників, музеїв;
11) інформаційних служб для туристів;
12) забезпеченню туристів засобами зв'язку (пошта, телеграф, телефон, факс);
13) засобів інформації (телебачення, газети, журнали);
14) державних туристських органів;
15) іноземних юридичних осіб і суспільних туристських організацій;
16) страхових компаній;
17) задоволення потреб у розвагах (казино, атракціони, нічні клуби і т.д.).
Для індустрії туризму характерні особливі специфічні властивості:
а) ресурсна орієнтація в розміщенні туристських підприємств;
б) сезонний цикл у виробництві туристських послуг;
в) високі вимоги до рівня розвитку соціальної інфраструктури інформаційних мереж.
Індустрія туризму виконує важливу функцію в розвитку господарського комплексу і економіки країни, тому що:
1. збільшує місцеві доходи;
2. створює нові робочі місця;
3. сприяє розвитку галузей, орієнтованих на виробництво туристських послуг;
4. розвиває соціальну і виробничу інфраструктуру в туристських центрах;
5. збільшує валютні надходження в бюджет країни.
Туризм є одним з небагатьох видів бізнесу, що найбільш динамічно розвиваються . Інтерес підприємців до туризму можна пояснити рядом факторів:
• для того, щоб почати займатися туристським бізнесом, не потрібно великих фінансових вкладень;
• на туристському ринку, незважаючи на конкуренцію, можуть успішно взаємодіяти як великі, так середні і малі компанії і фірми;
• туристський бізнес дозволяє швидко обертати капітал.
Найбільший розвиток міжнародний туризм отримав в західноєвропейських країнах. На частку цього регіону доводиться понад 70% світового туристичного ринку і біля 60% валютних надходжень. Приблизно 20% доводиться на Америку, менше за 10% - на Азію, Африку і Австралію разом взяті.
Всесвітня організація по туризму в своїй класифікації виділяє країни, що є переважно постачальниками туристів (США, Бельгія, Данія, Німеччина, Нідерланди, Нова Зеландія, Швеція, Канада, Англія) і країни що в основному приймають туристів (Австралія, Греція, Єгипет, Кіпр, Італія, Іспанія, Мексика, Туреччина, Португалія, Франція, Швейцарія).Для досягнення позитивного балансу між грошима, що ввозяться в країну (вїздний туризм) і вивозяться з країни (виїздний туризм) потрібно особливу увагу приділити залученню зарубіжних туристів, щоб як можна більше грошей в країну ввозилось і тратилось. Правильно продумана, динамічна і професійно здійснювана політика в сфері розвитку національного туризму приносить державі велику економічну вигоду.