Конструктивно-географічні основи менеджменту екологічного туризму

¦:¦ менеджер екотуризму має чітко уявляти собі значення природних цінностей в організації всебічного, повноцінного й емоційно насиченого відпочинку і дозвілля туристів, що потребує досконалого знання рекреаційних і культурно-дозвіллєвих програм, можливостей їх інтеграції з природозахисними цілями та умовами перебування туристів на природогосподарських та природоохоронних територіях;

¦ необхідність встановлення великих і різноманітних ділових зв'язків по лінії вивчення попиту на екоподорожі, створення на цій основі туристських продуктів і просування їх па рийок, а також розробка туристських маршрутів, організація співробітництва з природогосподарськими та природоохоронними організаціями, встановлення контактів з місцевим населенням природних територій передбачає наявність ефективних комунікативних здібностей, що варто розглядати як специфічну особливість праці менеджера екотуризму;

¦ особливий режим перебування туристів на природогосподарських та природоохоронних територіях передбачає посилення коитрольио-наглядової функції менеджерів при розробці і здійсненні екотуристских заходів, що пов'язано також з високою вимогливістю щодо запобігання можливих збитків природному середовищу.

Підсумовуючи вищенаведене, зазначимо, що аналіз досвіду реалізації стратегії сталого розвитку індустрії туризму розвинених країн світу, дозволяє стверджувати, що запровадження принципів екологічного туризму у туристичну індустрію, на сьогодні є одним з реальних та ефективних інструментів реалізації ідеї сталого розвитку.

Водночас якщо розробкою та реалізацією скотурів будуть займатись менеджери туризму, що не мають відповідної природничої освіти, географічного кругозору та екологічного мислення (усвідомленого розуміння екологічних наслідків своєї діяльності), то такий «екологічний туризм» може принести набагато більше шкоди, від масового неорганізованого.

Для того щоб концепція сталого розвитку дійсно запрацювала у туристичній галузі необхідна кількісна (у кількості годин підготовки) та якісна (у змістовному наповнені курсів) реформація системи підготовки фахівців всіх рівнів. В першу чергу має відбутися географізація, екологізація та гуманізація туристичної освіти. Цей процес вже розпочався за кордоном.Більшість класичних університетів України традиційно проводять підготовку фахівців для туризму в межах географічних факультетів за своїми навчальними планами та програмами виявилися більш підготовленими для реалізації «Порядку денного 21 століття для подорожей та туризму» порівняно з іншими вузами. Проте курс на посилену економізацію туристичної освіти цілком зрозумілий для держави, що розбудовує ринкову економіку, вже нівелює ці переваги, а з продовженням цієї тенденції відкине систему туристичної освіти Україні на рівень який розвинуті країни проминули у 80-90 - х роках XX століття.

Тому виключно важливо, зберегти та творчо використати досвід географічних факультетів класичних університетів з підготовки фахівців для туристичної галузі. А підготовка фахівців для екологічного туризму загалом повинна відбуватися виключно на географічних факультетах в межах освітньої інтеграції напрямків 0705 - географія та 0504 - туризм.

Ще раз підкреслимо, що фах менеджера екологічного туризму вимагає специфічної інтегративної вищої освіти, що поєднує загальну організаційно-уп-равлінську, соціально-психологічну, педагогічну і економічну освіту із спеціалізованою природничою, систе-моформуючою серед яких є фахова географічна підготовка. Основні психологічні, морально-етичні та фахові якості, якими має володіти менеджер екологічного туризму - це якості лідера, що свідомо впливає на людей і залучає їх до розв'язання проблем раціонального природокористування, охорони природного середовища, відтворення життєвих сил людини і природи на основі взаємної вигоди як вищої суспільно-екологічної мети.

ЛІТЕРАТУРА

Барышева Ю.Л. Формирование эколого-краеведческих знаний в школе. - М.,1997.

Бейдик О.О., Ліщинська О.М. Російсько-український тлумачний словник термінів з медичної географії. -К.: РВЦ «Київський університет, 1997. С. 110

Биржаков М.Б. Введение в ТУРИЗМ. - СПб., 2002.