Проблеми та перспективи розвитку туристичної індустрії в Україні

Для оздоровлення людей широко використовуються мінеральні води, рослинні препарати, екологічно чисті продукти харчування, розроблено оздоровчі пішохідні маршрути.

Путівки на оздоровлення в пансіонатах і оздоровчих комплексах профспілкового туризму найдешевші серед закладів подібного профілю інших відомств, що визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 1997 року № 835 як заклади лікування та відпочинку дітей.

Для окремих мало захищених верст населення розробляються нетрадиційні соціальні форми відпочинку. Заслуговують на увагу пропозиції стосовно реалізації так званої програми “Соціальне ліжко”, яка свого часу була підтримана комітетами Верховної Ради, Кабінетом Міністрів України. Йдеться про організацію відпочинку та оздоровлення людей похилого віку, пенсіонерів, дітей з багатодітних сімей, дітей-сиріт, воїнів-афганців за рахунок коштів місцевих бюджетів. Ця високогуманна соціальна акція за підтримки органів виконавчої влади могла б послужити захисту верств населення, зміцнити авторитет місцевих органів влади.

Зазначене свідчить – від рівня соціального захисту населення з боку держави залежить не лише його благоустрій, а й здоров’я, культурні та духовні зростання.

Майбутнє кожної держави – це її підростаюче покоління. Від загальної кількості населення України діти і підлітки становлять 11 млн. чоловік. Виходячи з цього постає важлива проблема створення системного підходу до проведення молодіжної політики, сприяння духовному і фізичному розвитку підростаючого покоління, виховання у нього почуття громадської свідомості та патріотизму. Значна увага приділяється оздоровленню та відпочинку цієї категорії населення країни. Так протягом минулого року в різних типах оздоровчих закладів усіх форм власності відпочивало понад 2 млн. Дітей і підлітків, близько 40 тисяч школярів і студентів здійснювали туристичні подорожі за кордон. Крім того екскурсійні послуги надано 3,5 млн. дітей та підлітків.

Водночас матеріальна база, що знаходиться під юрисдикцією різних міністерств та відомств, не використовується у повному обсязі, а цільові кошти із спеціалізованих джерел фінансування, які виділяються із державного бюджету для відпочинку та оздоровлення дітей та молоді, використовуються не завжди за призначенням.

Ринкові відносини витіснили екскурсійні програми для школярів та студентів. Тури по Дніпру стали доступними ніби що для іноземців.

Тому конче необхідним стає питання щодо координації діяльності всіх міністерств та відомств у цьому напрямку, створення протекційоністської політики з боку держави.

Це, в першу чергу, впровадження спеціалізованих навчальних туристичних програм у залежності від вікових та освітніх особливостей дітей та молоді, здійснення програми оздоровлення та фізичного загартування підростаючого покоління.

Як свідчить набутий вітчизняний та світовий досвід, держава повинна створити гнучку систему пільг, на туристичне обслуговування дітей та молоді, в першу чергу при забезпеченні, розміщенням, харчуванням, транспортним та культурно-екскурсійним обслуговуванням.

Сільський туризм є одним з видів екологічного туризму, який в останні роки набуває поширення і продовжує активно розвиватися у багатьох європейських країнах. Не є винятком і Україна. Характерним для цього виду туризму є те, що в розвинених країнах світу такий вид відпочинку користується попитом не лише у людей з середнім достатком, але й у заможних. Адже агротуризм дає можливість міським жителем відпочити у сільській місцевості на природі, позбутися стресів, відвідати місцеві пам’ятки, познайомитися з побутом сучасних сільських мешканців та народними традиціями, які вони зберігають.

Цей вид тризму, сприяючи розвитку малого бізнесу в аграрних регіонах, дає можливість міським мешканцям активно відпочивати у приватних сільських господарствах, а сільським господарям – поліпшити своє фінансове становище. За ним в Україні велике майбутнє.У той же час розвиток цього виду тризму в нашій країні відбувається досить спонтанно. Утворена в Україні у 1996 р. Спілка сприйняття розвитку сільського (зеленого) туризму об’єднує 14 регіональних осередків, які ведуть облік сільських господарів, що готові приймати відпочиваючих, проводять освітню-правову та інформаційну роботу допомагають у просуванні тур продукту сільських господарів н туристичний ринок.