Туристичний маршрут на чорногорський Піп Іван
Піп Іван Чорногорський, 2020,5 м (Чорна Гора, Чорногорець) - вузлова вершина Чорногорського хребта, розташована в південній частині Чорногори. На вершині - руїни польської обсерваторії „Білий Слон”. Вершина на польських картах позначена як стовп №16. Знаходиться в межах Карпатського державного національного парку.
Основними пунктами виходу на Піп Іван є: з Івано-Франківщини - с.Дзємброня (на радянських картах – Берестечко) та присілок с.Зелена - Усть-Шибене, з Закарпаття - присілок с.Луги - Усть-Говерла.
Вихід з Дзємброні.
Найкоротшим виходом на цю гору є шлях з Дзємброні. Від траси Ільці - Зелена до села - 4,5 км. Дорога йде вздовж потоку, на 2-му кілометрі - трельовочний майданчик. Початком підйому з Дзємброні є автобусна зупинка. Ближче до річки - місця для наметів, біля зупинки - магазин. Від зупинки дорога на полонину під Смотричем круто піднімається на горб (в південному напрямку), орієнтир - щит Карпатського Державного національного парку, і, поступово набираючи висоту, йде спочатку між угіддями, далі - входить у ліс. На межі лісу - альтанка. Через ліс дорога йде з мінімальним підйомом, тягуни є уже при виході на полонину. У верхній частині полонини знаходиться колиба і кошари. Пастухи тут живуть з травня по вересень. Можна купити бринзу і вурду, переночувати не пускають. Від колиби є два основні варіанти підйому на головний чорногорський хребет:
А) Через відріг Смотрича Вухатий Камінь, минаючи головну вершину Смотрича. Від колиби дорогою потрібно піднятись у західному напрямку (направо) і вийти на поляну (хороше місце для ночівлі, є дрова і вода). На поляні є розгалуження доріг - одна йде далі на захід і спускається вниз, в долину потоку Дзємброня, друга, потрібна, повертає ліворуч і, через невеликі зарослі кущів входить в ліс. Через пів години переходу лісом дорога виводить до невеликого водоспаду, повертає праворуч, перетворюється на стежку і піднімається на північний наріжник Вухатого Каменю, поступово гублячись у травах.
Орієнтиром тут служать скальні виходи Вухатого Каменю - так звані „церкви”. Потрібно рухатись до найближчого скального останця і далі, в південного напрямку, підніматись від скали до скали аж на хребет Смотрича, звідки спуститись на сідло.
Я пробував ходити і траверсом Вухатого Каменя, спускаючись в котел і виходячи надалі просто на сідло. Жерепу - порівняно небагато й невисокий, багато каміння. Той шлях виявився довшим, ніж підйом на Вухатий і подальший спуск на сідло.
Б) Через головну вершину Смотрича. Потрібно піднятись на горб відразу за колибою. На горбі є поляна. Стежка йде в напрямку південний південний схід, сходить в ліс, де бере правіше, і, поступово набираючи висоту виходить над верхньою границею лісу в зарості негустого жерепу. Тут потрібно далі рухатись у напрямку лінії хребта, щоб вийти до скал і далі, піднімаючись від скал до скал вийти на вершину Смотрича, з якої , повернувши направо (на захід) і пройшовши над Вухатим Каменем спуститись на сідло між Смотричем і Бальзатулем - найвищою точкою полонини Бальзатул, стовп № 18.
Смотрич (на дальньому плані) і Вухатий Камінь з-під хати на Степанці.
Рухаючись по лінії хребта Смотрич - головний хребет Чорногори зліва, дещо нижче можна зауважити залишки фундаменту - то руїни колишнього польського притулку AZS. На сідлі збереглись окопи. Вода - нижче руїн.
Смотрицький перевал, Бальзатул і Піп
На головний хребет з сідла виводить дорога, яка, повз невеличке озерце в південному напрямі через 2 км піднімається до руїн „Білого Слона”.
Основні місця ночівель: колиба під Смотричем (взимку), поляна на горбі над колибою, біля руїн бувшого притулку на сідлі, руїни обсерваторії.
Сховатись від дощу можна і в печерці в скалах на головній вершині Смотрича.