„Електронний спуск смуг” в поліграфії

Ручний монтаж крім того, що займає багато часу, ще, на відміну від процедури копіювання фотоформи, може бути виконаним тільки спеціально підготованою людиною, і часто згубно виявляється на якості видання. Тому більш оптимальною є альтернатива: здача в друк фотоформ вже готових спусків смуг.

Спуск смуг можна організувати в програмі верстки вручну. Також його можна влаштувати із PostScript файлів окремих смуг за допомогою програм типу Impostrip чи Preps. Є можливість спуску смуг у QuarkXPress за допомогою розширення INPosition. Це три ненадійні способи спуску смуг, які дають позитивний результат тільки у добре збитому та організованому колективі. Переверстка смуг є настільки дорогою, що при проблемних спусках плівки виходять у типографію посмугово.

Відмова від ручного монтажу дозволяє (переваги):•Зекономити фінанси за оплату на виконання роботи монтажу вручну

•Гарантувати точність приводки, гарантованої якістю вивідного пристрою

•Виключити можливі помилки (типу переставлених чи перевернутих сторінок, що викликається людською неуважністю)

•Скоротити час виконання робіт у типографії.

Разом із тим застосування комп’ютерного спуску смуг (недоліки):

•Вимагає додаткових капіталовкладень (придбання спеціалізованого програмного забезпечення)

•Збільшує поточні затрати за рахунок оплати додаткового робочого часу

•Збільшує відповідальність за можливі помилки в самому процесі електронного монтажу

•Збільшує час робіт в додрукарському процесі

•Утруднює прийом інформації від співвиконавців у вигляді готових фотоформ

•Збільшує ціну помилки, виявленої тільки після виводу форм.

При вище сказаному збільшення термінів виконання робіт пов’язане не стільки з самою операцією формування спуску, скільки з необхідністю дочікуватись готовності всіх смуг, що його складають. Якщо традиційна технологія посмугового виводу потребувала б тільки вивести “запізнілі” 5-6 смуг, то при виводі монтажними спусками через цих 5-6 смуг приходиться формувати різних 5-6 спусків та дочікуватися їх виводу.

Аналогічно, виявивши помилку при перевірці готових форм, потрібно перевипускати не одну помилкову смугу, а цілий монтажний спуск. Нарешті не можна просто взяти фотоформи рекламних смуг від рекламодаців і передати їх в типографію разом із своїми плівками. Для вставки рекламних смуг в монтажний спуск необхідно або мати їх електронну версію, або відсканувати готові фотоформи за допомогою copydot-сканера.

Таким чином використання електронного спуску смуг – це палка з двома кінцями, а зовсім не панацея від усіх проблем ручного монтажу. Проте для періодичних видань з жорстким графіком виходу та обмеженим бюджетом перехід на випуск готових спусків може виявитись досить-таки ефективним. Проте найбільш суттєвим в справі повного переводу додрукарського процесу на технології електронного монтажу є застосування систем прямого експонування формних пластин, що булов же згадано вище, або технологія computer-to-plate, а також використання цифрових друкарських машин, direct imaging. Оскільки обидві згадані технології не передбачають самого існування фотоформ, то і про ручний монтаж спусків можна просто забути.

Дизайнери та видавці, намагаючись скоротити терміни роботи та грошові витрати, все частіше просять передавати в типографію файли з уже спущеними смугами.