СВІТОВИЙ РИНОК НАФТИ І УКРАЇНА

Структура ринку

Можна виділити три умовні етапи розвитку українського незалежного ринку нафтопродуктів. Хоча «незалежність» його була радше декларативною, аніж реальною — завжди відчувалася залежність від імпортного палива чи сировини. Перший етап вирізнявся різким зниженням виробництва і збільшенням імпорту готових нафтопродуктів; другий — формуванням компаній навколо виробників палива з давальницькою формою переробки сировини; третій — початком формування транснаціональних вертикально-інтегрованих компаній за участю українських виробників і іноземних НК, а також із залученням трейдерів.Третій етап фактично розпочався весною цього року, старт якому дала джоберська кампанія ПІІ «ТНК-Україна». «Не секрет, що наша джоберська програма починалася досить складно. Це був новий для України вид діяльності, у зв’язку з чим мали доводити і пояснювати, для чого це необхідно. У пересічного власника АЗС — джобера обсяг реалізації після початку роботи з нашою компанією збільшився мінімум на 10%. Це пов’язано з різними чинниками: популярністю бренду, високою якістю ПММ тощо. У будь-якому випадку, власник став отримувати більше. Тому число звертань бажаючих брати участь у джоберській програмі зросло багаторазово. Раніш ми запрошували потенційних джоберів, тепер вони самі до нас йдуть, і нас це, звісно, радує», — розповідає Максим Андріасов, директор департаменту маркетингу та продажів «ТНК-Україна».

Фактично за півроку розвитку франчайзингової системи 15% всіх українських АЗС структурувалося навколо джоберських програм «ТНК-Україна», «Лукойл-Україна» та «Славнефть». Це непоганий показник динаміки, коли врахувати, що й інші виробники зібрали навколо себе певну кількість бензоколонок.

За найскромнішими підрахунками, близько 3800 АЗС із трохи більше 6000, працюють у тісному контакті з вітчизняними виробниками пального.

«Міжнародні НК обмежилися вкрай низьким рівнем присутності в СНД. У Росії це 15 АЗС BP, 10 АЗС Neste, 1 АЗС Agip, а в Україні ще менше», — вважають у «ЮКОСі». Присутність в українському роздробі компаній зі Східної Європи і далекого зарубіжжя обмежується двадцятьма заправками. Водночас на ринку працюють місцеві трейдери нафтопродуктів, що володіють великими мережами АЗС, такі, наприклад, як «Галнафтогаз » і «Співдружність». Боротьба за співробітництво з такими компаніями і триватиме між виробниками нафтопродуктів наступного року (див.табл.4).

Сьогодні, завтра, післязавтра

Деякі аналітики вважають падіння ціни на нафту тимчасовим. Брюс Еверс, аналітик Investec Henderson Crosthwaite, вважає, що сьогодні нафту і продукти її переробки «ніхто не хоче продавати через війну і ніхто не хоче купувати через спад».

І практично всі відзначають, що міжнародний ринок не спіткає «нафтова анемія», а скорочення поставок нафти країнами ОПЕК навряд чи допоможе утримати ціну барелі нафти в межах 22—28 дол. Це підтвердив «ДТ» і Мухамед Фарук, керівник департаменту інформації ОПЕК, який повідомив, що динаміка цін на нафту у світі наступного року залежатиме від позиції ОПЕК. «Наш прогноз на наступний рік — це вартість сировини в межах 20—22 дол. за барель. За такої ціни національні економіки всіх країн зможуть працювати стабільно». Цікаво, що в більшості великих міжнародних агентств, таких як Goldman Sachs, ABN Amro, вважають, що нафта коштуватиме значно нижче 20 дол. Причому практично всі прогнозують її здешевлення 2003 року. Водночас більшість російських аналітиків сходяться на тому, що нафта коштуватиме 20—22 дол. за барель. «Ціна нафти перебуватиме на рівні 20 дол. за барель, що цілком влаштовує російських нафтовиків, які розвиватимуть видобуток і за вартості в 15 дол. за барель. Але економіка Росії, у випадку розвитку останнього варіанта подій, неодмінно постраждає», — вважають експерти Petroleum Argus.

Найобережніші російські «метеорологи надр» вважають, що мають право на існування як оптимістичні надії росіян на високу ціну нафти, так і оптимістичні прогнози американців на низьку її вартість. «Ситуація з цінами на нафту може розвиватися за двома сценаріями: або збереження цін на нафту на рівні 22 дол. або їхнє падіння до 16 дол. за барель. І той, і інший варіанти влаштовують російських нафтовиків», — говорять у «НІКойл».

Хоча й в Американському інституті нафти вважають: на ситуацію дуже може вплинути те, що США веде бойові дії в Афганістані, а це призведе до скорочення запасів нафти у головного споживача «чорного золота». Так, щотижнева доповідь AПI про скорочення запасів нафти 17 жовтня сприяла збільшенню ціни нафти майже на 50 центів. Якою буде ціна нафти наступного року, в AПІ прогнозувати не беруться, але вважають, що до кінця року вона утримається в межах 20—22 дол. за барель. Водночас у щомісячному звіті МEA прогнозується підвищення 2002 року щоденного споживання нафти у світі на 600 тис. барелів, що складе дві третини середнього зростання в 90-х роках і зможе підтримати ціну не нижче 20 дол. за барель.