Основні теорії вибору, функціонування та моделювання РВК

Після падіння Бреттон-Вудської системи питання про управління валютною системою набуло важливого значення. Перш за все це стосується вибору та підтримки РВК. За основу класифікації РВК МВФ (класифікація МВФ вважається найбільш точною та поширеною) поклав ріівень фіксації курсу та вплив державних органів та ВК.

Слід згадати також про те, що є основою встановлення ВК. Тривалий час в еконооміці панував підхід Мандела-Флемінга, в основі якого лежить теорія паритету купівельної спроможності різних валют. Цей принцип стверджує, що ВК відображує відношення кількості товарів, які можна придбати за одну одиницю національних валют у різних країнах, базуючись або на ІСЦ або на певних кошиках товарів. Аналіз середньострокової поведінки ВК показав, що ця теорія є досить слабкою у поясненні поведінки ВК. Інша теорія твердить, що ВК визначається необхідністю врівноважити платіжний баланс країни у періоди циклічного попиту. Проте тут не зважається на рух капіталів, який визначається платежами за фактори та різницею у процентних ставках, а також спричиненістю попиту та пропозиції товарів, які обертаються у ЗЕД, економічним зростанням та еластичністю доходів. У 1985р. Williamson запропонував концепцію фундаментального рівноважного обмінного курсу (ФРОК), в якому брати до уваги всі вищеперелічені фактори, але рух капіталу приймався на рівні постійних рухів капіталів, нормальних, тобто обмежувався вплив спекулятивного капіталу. Єдиною перешкодою у визначенні ФРОК було визначення “нормального” рівня руху капіталів.

17-18 грудня 1999р. у Токіо відбулась конференція «РВК у країнах з перехідними економіками (emerging markets economies)», в якій взяло участь 47 вчених та політиків з усього світу, які безпосередньо зайняті у сфері вивчення цієї проблематики, у т.ч. Пол Кругман та Джон Вільямсон. Під час конференції були підсумовані здобутки сучасної теорії вибору РВК у країнах з перехідними економіками. Базуючись на результатах обговорення, я намагатимуть висвітлити теорію вибору РВК для регіону, що розглядається: (4)

1.Нещодавні фінансові кризи у країнах з перехідною економікою поставили під сумнів доцільність використання фіксованого ВК. Справді, у період, коли лібералізується рух капіталу, управління фіксованим ВК стає все більш складним:

Великі притоки капіталу (спричинені високими процентними ставками, незважаючи на ризик девальвації) спонукують до інтервенцій з метою захисту номінального ВК від поцінування. Переважно низький рівень розвитку внутрішнього ринку капіталів зменшує можливий рівень стерилізації. Інфляційне зростанне монетарної бази може призвести також до появи “ефекту бульбашки” на внутрішньому ринку активів, що підтверджується багатьма прикладами, коли країни, замість того, щоб поротися із високою інфляцією, підтримували високі процентні ставки з метою залучення іноземного портфельного капіталу. Доцільно згадати також вартість зусиль щодо стерилізації. Ця вартість виникає внаслідок продажу Центральними банками державних облігацій з високими процентами з одночасним придбанням іноземних бондів з малими процентними ставками. Проте до сих пір не вирішене питання, чи причинами валютних криз у країнах з перехідною економікою є відсутність обмеження портфельних інвестицій в еконноміку країни на початкових стадіях реформування, чи слабка внутрішня фінансова система;(4)

З часом поєднання фіксованого ВК та високого рівня інфляції вихолощує платіжний баланс країни, що спричинює підвищений ризик спекулятивних атак на валюту. Термін існування системи залежить від різниці у рівні інфляції. Деякі вчені вмсловлюють думку, що фіксований ВК може впроваджуватися лише за умови втілення у життя цілого комплексу заходів щодо лібералізації внутрішніх цін та дисінфляції. Досвід країн Східної Європи свідчить, що різниця в рівні інфляції з країнами ЄС не повинна перевищувати 3 %. Кофлікт між умовами стабільної монетарної політики та рівновагою на валютному ринку збільшує різницю у рівнях інфляції через валюту прив`язки;(4)

Спекулятивні атаки на валюти призводять до необхідності валютних інтервенцій, що не завжди є можливим (брак валютних резервів) або ефективним. Подібна спекулятивні атаки призводять до значних коливань у рівнях процентних ставок, навіть у країнах, що дотримуються повної прив`язки курсу до стабільних валют. Ця теза підтверджується прикладом Гонк-Конгу, який має фіксований ВК та достатньо розвинений фондовий ринок. Ці два фактори призвели до “подвійного ефекту” спекуляцій, які включали не лише валютний ринок, але й ринок акцій, причому зв`язок у таких операціях полягав саме у внутрішніх процентних ставках. У Гонк-Конгу орган, який визначає монетарну політику, дозводив собі видхилитись у деяких питанніх до задекларованих принципів політики, що підірвало довіру. Розширення монетарної бази за рахунок валютних резервів примусило послабити цей зв`язок між валютним та фондовим ринками, внасліок зміни процентних ставок;(4)Багато хто ставить під сумнів переваги повної прв`язки курсу під час спекулятивних атак. Зважаючи на те, що фіксація ВК не дозволяє Центральному банку відігравати роль позичальника останньої надії, підвищення процентних ставок може мати фатальний вплив на економіку країни. Іншим обмеженням для існування системи фіксованого ВК є вимога проведення консервативної фіскальної політики та наявність сильної фіскальної системи загалом. Майже всі провідні спеціалісти у галузі ВП вважають, що подібна прив`язка доцільна виключно у випадку дуже відкритої економіки;(4)