Скляні роботи
Мал. 2. Типи профільного скла:
а – швелерне, 2 – коробчасте, 3 – ребристе
Коефіцієнт світло пропускання складає для швелерного і ребристого скла 0,55... 0,65, коробчастого – 0,50... 0,55.
При транспортуванні швелерне і коробчасте скло повинно бути вкладене на бокові поверхні, а ребристе – навстоячки, торцями по направленню руху. В разі уникнення зрушення скло кріплять дерев’яними планками. На будівництві скло зберігають в закритих приміщеннях або під навісом в стопках.
3. Матеріали для кріплення скла в переплетах
Кріплять скло мілкими гвіздками довжиною до 20 мм або шпильками, нарізаними з дроту, з насічкою. Товщина дроту повинна бути не більше 1,5 мм. При кріпленні скла в фальцях перелетів використовують дерев’яні розкладки, які кріплять шурупами або гвіздками з приплюснутою шляпкою (або без неї).
При заскленні вітрин замість замазки використовують еластичні прокладки (резинові), прямокутні (П-подібні) і трубчасті (мал.3, а); вони повинні бути м’якими і морозостійкими. Окрім резинових застосовують полівініліхлоридні прокладки. Ущільнюючі прокладки повинні бути повітре-, водонепроникними, морозостійкими, зберігати еластичність і відповідати санітарно-гігієнічним вимогам.
Штирі (мал. 3, б), шпильки, кляммери (мал. 3, в) і пружинки (мал. 3, г) використовують для кріплення скла в металевих або залізобетонних переплатах. Штирі виготовлюють зі сталі довжиною 20... 25, товщиною 4...6 мм квадратними і круглими. Кляммери, пружинки роблять переважно з оцинкованої покрівельної сталі. Якщо кляммери, пружинки зроблені зі звичайної покрівельної сталі, у разі уникнення корозії перед встановленням варто покрити їх масляною фарою або масляним лаком.
Мал. 3. Елементи для кріплення скла:
а – еластичні прокладки; б – штирі; в – кляммери; г - пружинки
4. Матеріали для виготовлення замазок
Для виготовлення замазок застосовують крейду, оліфу, білила, бітум, портландцемент, каніфоль тощо.
Крейда є заповнювачем при приготуванні замазок. Вологість крейди повинна бути не більше 5%, а тонкість помолу такою, щоб вона просіювалася через сито з дрібними отворами (625 в см кв.). Крейда в кусках розтирається в крейдотерках. Крейду з підвищеною вологістю сушать до потрібної вологості в печах або електроплитах.
Оліфу використовують в якості зв’язуючого. Розрізняють оліфу натуральну, яка виробляється з лляного або конопляного масла з добавленням сіккативів (прискорювачів висихання), і оліфу оксоль, яка представляє собою розчин оксидованого рослинного масла і сикативів в уайт-спіриті.
Оліфа є пожежонебезпечною речовиною (температура спалахів в закритому тіглі 220...280 градусів С). Одяг, ганчірки, пакля, вата, просочені оліфою, можуть самозапалюватися. Всі роботи із застосуванням оліфи (виготовлення замазок) повинні проводитися в приміщенні, яке обладнане приточно-витяжною вентиляцією і протипожежними засобами.
Білила, сурик надають замазкам зафарбування (колір) і велику міцність, тому їх застосовують для засклення вітрин і унікальних будівель.
Замазки на бітумі застосовують при заскленні ліхтарів, перелетів виробничих будівель. Для виготовлення замазок використовують бітуми марок БН50/50, БН70/30 і БН90/10.