Влада як соціальний феномен

Влада як соціальний феномен

Влада - явище соціальне. Соціальна влада присутня (хоча й у прихованій формі) скрізь, де є усталені об'єднання людей: у сім'ї, виробничих колективах, державі, тобто там, де є реальні можли¬вості і спроможність впливати на поведінку людей за допомо¬гою яких-небудь засобів. Динаміка розвитку будь-якої організо¬ваної спільності людей є боротьбою між владою і хаосом.

У найширшому значенні влада - завжди вольові відносини: ін¬дивіда до самого себе (влада над собою), між індивідами, група¬ми, класами в суспільстві, між громадянином і державою, між посадовою особою і підлеглим, між державами. Реалізується вона у сфері особистої та суспільної діяльності - політичної, еконо¬мічної, правової.

Основними компонентами влади є її суб'єкт, об'єкт, засоби (ресурси) і процес, що призводить до руху всі її елементи (меха¬нізм і засоби взаємодії суб'єкта і об'єкта).

Влада - завжди двостороння взаємодія суб'єкта і об'єкта. Влада ніколи не є відносинами лише однієї особи (або органа), якщо не мати на увазі владу людини над собою (але це вже психологічний, а не соціальний феномен). Влада означає відно¬сини залежності між людьми: з одного боку, нав'язування волі когось іншого, з іншого - підкорення їй. Інакше - це владовідносини між суб'єктом і об'єктом.

Сутністю влади є вольові відносини (керування /панування/ - підкорення). Влада припускає верховенство, монопольне право суб'єкта приймати рішення («авторитетні рішення»), обов'язко¬ві і значущі для об'єкта, і спроможність забезпечувати виконан¬ня прийнятих зобов'язань, тобто контролювати об'єкт. Суспіль¬ство об'єктивно потребує влади. Вона протистоїть анархії, пере¬шкоджає руйнівним діям, небезпечним для всього соціального організму. Авторитет, право, насильство - засоби, за допомо¬гою яких влада має спроможність і можливість здійснювати свою волю, певним чином впливати на діяльність і поведінку людей.

Для виникнення владних відносин необхідно, щоб суб'єкт мав такі якості:

• волю до влади, тобто бажання панувати і готовність брати на себе пов'язану з цим відповідальність;

• компетентність, тобто знання сутності справи, стану і на¬строю підвладних, уміння використовувати ресурси, мати авто¬ритет.

Готовність до підкорення об'єкта владарювання залежить від низки чинників:

- від його якостей;

- від висунутих до нього вимог;

- від ситуації та засобів впливу, які має суб'єкт;

- від сприйняття суб'єкта об'єктом залежно від наявності (або відсутності) у нього авторитету.

На відміну від ранніх експлуататорських держав, де об'єкт владарювання був безправним і зобов'язаним беззаперечно під¬корятися суб'єкту владарювання, у сучасних демократичних дер¬жавах якості об'єкта політичного владарювання визначаються насамперед його політичною і правовою культурою.

Соціальна (публічна) влада - вольові (керівництва - підко¬рення) відносини між людьми з приводу організації їх спільної діяльності, вироблення та здійснення спільної для даного соціаль¬ного колективу волі (інтересу).

Державна влада є особливим різновидом соціальної влади. Якщо у первісному суспільстві соціальна влада має публічний (суспіль¬ний) характер, то в класово-організованому - політичний. У державі ми маємо справу з політичною владою. В аналізі полі¬тичних систем суспільства влада посідає таке саме місце, як гро¬ші в економічних системах: вона має міцні корені в суспільному і приватному житті громадян.