Творчість, як основна ланка соціології культури
Без творчості не могло б існувати справжнє мистецтво, яке є невідємною частиною культури будь-якого народу. Тому, з цієї точки зору, явище творчості - не що інше, як важливий чинник життя суспільства, який так чи інакше потрібно досліджувати соціологією культури, визначати його домінанти і можливі зміни в майбутньому. Від творчої активності митців та інших громадян залежить як культурне, так і політичне та громадське життя суспільства.
Культура розглядається в соціології як складне, динамічне утворення, яке має соціальну природу і виражається в соціальних відношеннях, направлених на створення, поширення ціннісних уявлень, які забезпечують взаєморозуміння людей в різних соціальних ситуаціях.
Однак не можна сказати, що творчість послуговує тільки на об'єднання суспільства. Нерідко яскраві культурні відкриття чи віяння швидше викликають в суспільстві бурхливі непорозуміння, революційні заворушення, розкол суспільства на ворогуючі табори прихильників та ярих критиків.Однак творчість аж ніяк не є сталою ланкою життя суспільства. Вона постійно видозмінюється, прагне свого ідеалу, тлумачить світосприйняття тих чи інших груп людей, впливаючи на громадську позицію.
Прогрес суспільства не можливий без розширення запасу культурних цінностей. Суб'єкт, вступаючи в соціальні відносини, застає вже усталену систему духовних цінностей, викристалізовані в культурі і санкціоновані суспільством. Сюди відноситься: запас знань, ідей, відчуттів; прийняті норми і образи, вже соціальноорієнтованого відношення до дійсності; зведення в одне ціле засобів духовного виробництва. Все це і складає об'єктивні умови індивідуальної і суспільної духовної діяльності.
Механізм засвоєння культурних цінностей і норм одночасно виступає механізмом відтворення і творення культури. Дія такого механізму можливо викласти у вигляді певної послідовності включення особистості в світ культури.
По-перше, залучення до світу культури починається із засвоєнням культурних цінностей, залишених у спадщину від попередніх поколінь. Вони виступають в якості первинного . Це засвоєння може приймати різні форми: наслідування, розвиток, заперечення і т.п.
По-друге, наявність суспільно значимих цінностей створює можливість комунікації в культурній діяльності, звільнення її від впливу чисто суб'єктивного свавілля. Але разом з цим воно приховує небезпеку шаблоннування і конформізації культури. Тому творення нового зумовлює не тільки виникнення нових цінностей, а будує нову систему цінностей, яка включає критично відібрані старі взірці.
По-третє, створення нових культурних цінностей можливо тільки при умові високої організації суспільного виробництва. Без організації праці творчість не могла б у повній мірі проявитись і впливати на суспільне життя. Проте рганізація сфери культурного не повинна повністю перекриви процес створення культурних цінностей. Повинне залишатися поле вільної самодіяльності індивідів, яка послуговує резервною базою і невичерпним джерелом культурного розвитку.
По-четверте, для продукування творчих ідей, для створення нових культурних цінностей і норм формуються організації двох типів: інституціоналізовані групи і об'єднання (універстити, академії, консерваторії і т.п.) і неформальні групи (політичні партії, творчі союзи, комуни і т.п.). В різних формуваннях, творчих союзах складається система цілеспрямованих дій і включення в них індивідів. Їх об'єднує спільність інтересів, творчого пошуку тощо. Проте оскільки в сучасному суспільстві самодіяльна творчість діє в певній соціокультурній сфері, то організаційна сфера культури зазнає впливу вільної самодіяльності того прошарку і інтелігенції, яка відособлена від інституціолізованих форм культурного життя.
По-п'яте, різні форми масової комунікації закладають технологічні підвалини створення і освоєння норм і цінностей культури, які набувають через системи освіти систематизований, комплексний і формально всезагальний характер. Творчість сучасної людини, як і культура в цілому, завдячуючи радіо- , телекомунікаціям і комп'ютерним мережам, стає потужним фактором впливу на свідомість мас.
Новий тип духовного виробництва і засвоєння культурних цінностей хоча і формується на основі старого ідейного багажу, але не виростає з нього, а будується заново разом з становленням нових суспільних відносин, яке зумовлює творчість як рушійна сила не тільки мистецтва і науки, а й суспільного життя.
Тому творчість є елементом дослідження як соціології, так і культури.