Шлях до соціальної роботи

Ми працювали з дітьми молодшого шкільного віку. У сирітському будинку вони поділені на групи (6-7 чоловік), що називаються “сім’ями”, напевне, щоб створити атмосферу родинності, довіри. Виховательок звуть “мамами”, доречі як і усіх інших жінок (вихованці майже не спілкуються з дорослими людьми чоловічої статі). Дитину можуть переводити з однієї групи до іншої, належність її до “сім’ї” нестабільна. За таких умов маленька людина взагалі втрачає уявлення про звичайну нормальну сім’ю, про ролі чоловіка, дружини, батька, матері, взагалі рідних людей. “Сім’я”, у якій вони живуть насправді є комуною, устроєм радянських часів, у якій людина є гвинтиком, а не особою. Індивідуальний підхід відсутній абсолютно, хоча виховательки підкреслюють постійно, що люблять усіх як своїх рідних. Помітна дуже сильна конкуренція і заздрість між дітьми, і тяжіння до тієї ж “зрівнялівки”: “А чого він там один сидить і не хоче займатися тим, чим усі?” Діти постійно відчувають перевагу колективної сили над особистістю. Впливають на самопочуття навіть стіни закладу. Вражає і те, що є іграшки “гарні”, розставлені на поличках, і “звичайні”, якими можна погратися – вигляд приміщення ставиться вище за інтереси дитини.

Я впевнена, що соціальна робота може багато чого змінити тут. Але починати треба, можливо, з самих вихователів. Для них варто створювати “кімнати для релаксації”, проводити курси підвищення кваліфікації і т.д. Необхідно працювати на розвиток індивідуальності дитини, впевненості у її цінності й виключності. Треба сприяти полегшенню усиновлення дітей. Велике враження справила на мене історія одного з минулих вихованців будинку. Розумово відсталий хлопчик був прийнятий іспанською сім’єю. Його віддали у звичайну школу, і дуже швидко дитина наздогнала інших учнів. Це говогрить про те, що більшість дітей, які вважаються розумово відсталими, насправді є абсолютно нормальними. Їм лише не вистачає уваги і стимулювання. І вражає саме те, що багато людей втрачають свій шанс. Для соціальної роботи тут величезні можливості.

Проблема сирітства безпосередньо пов’язана з проблемою сім’ї. Як говорить банальна фраза, що, однак, має сенс, сім’я – це “ланка суспільства”. На цьому інституті перш за все відбиваються усі державні негаразди. Мені близька проблема молодих сімей, адже я зараз перебуваю у тому віці, коли багато моїх однолітків – друзів і знайомих беруть чи планують взяти шлюб, і не завжди перші кроки разом бувають легкими. Таким чином, тут моя особиста зацікавленість.

Ось про що свідчать дані, отримані рік тому вченими Українського інституту соціальних досліджень і працівниками Міністерства у справах сім’ї та молоді.

Молодожони України опинилися поза соціально-психологічними механізмами, що повинні регулювати створення і функціонування сім’ї. “Дорослі діти”, не маючи ні хороших прибутків, ні окремого житла, нерідко повністю залежать від батьків чи дідусів-бабусь: проживають у їхніх квартирах, харчуються і одягаються за їх рахунок, віддають їм дітей на виховання. Усе це викликає велике напруження у стосунках як між самими молодятами, так і зі старшими членами сім’ї.

Дуже багато молодих подружжів не відчувають себе господарями своєї долі.

Страждають від погіршення матеріального становища 80 відсотків опитаних молодожонів, від психічного стану – 62 відсотки. У вирішенні багатьох проблем 64 відсотки молодих пар сподіваються лише на батьків і родичів. Допомогу від державних структур отримали лише 0,5 відсотка.

Неперехідне відчуття тривоги, постійна невдоволеність життям, неможливість через життєві негаразди завести хоча б одну дитину, тим більше двох-трьох (на кожну молоду сім’ю України тепер в середньому припадає по 0,7 дитини!) – у такому психологічному стані перебувають сьогодні ті, кому самою природою належить жити й радіти. І ось результат – кожна третя молода сім’я України закінчує розлученням. Пік розторгнення шлюбів припадає на перші рік-два подружнього життя.

Я вірю в те, що цю ситуацію можна було б змінити і хочу докласти і часточку моїх зусиль.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ1. Батищева Г.О., Зайцева З.Г. Робота соціальних служб для молоді з молодою сім’єю (методичні рекомендації). – К.: А.Л.Д., 1996. – 100 с.

2. Киевские Ведомости. – 1999, 21 июня.