Соціальні пенсії та допомоги

ПЛАН

1.Поняття і підстави призначення соціальних пенсій.

2.Види допомоги та обставини їх призначення.

3.Поняття і загальна характеристика правового статусу ветеранів війни, праці та інших осіб похилого віку.

4.Пільги громадянам з обмеженою працездатністю і гарантії їх соціального захисту.

5.Деякі передумови подальшого розвитку пенсійного забезпечення.

1. Інститут соціальних пенсій вперше введено в законодавство про соціальне забезпечення з 1 січня 1991 р. Законом Союзу РСР “Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР”. ЗІ “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 р. також застосовує цей інститут удосконаливши його і зменшивши вік, із досягненням цього призначаються соціальні пенсії, до загального пенсійного віку.

Соціальні пенсії виокремлено у соціальний розділ Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який містить лише 4 статті.

Соціальні пенсії, на нашу думку, можна визначити як щомісячні виплати з Пенсійного фонду, призначені непрацюючим, непрацездатним громадянам, які не мають права на трудову пенсію.

Розмір цих пенсій диференційований: від 30 до 200% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком призначаються чоловікам і жінкам, які досягли відповідно 60 і 55-річного віку, але не мають права на трудову пенсію без поважних причин.

Особи, які досягли пенсійного віку, а також інваліди ІІІ групи, які не мають права на трудову пенсію з поважних причин, мають право на соціальну пенсію в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Соціальні пенсії в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком призначаються інвалідам ІІ групи, дітям інвалідам у віці до 16 років і дітям, які не досягли 18-річного віку чи старші за цей вік, якщо вони стали інвалідами до виповнення їм 18 років, у разі втрати годувальника.

Інвалідом І групи, матерям-героїням, яким присвоєно звання “Мати-героїня”, соціальні пенсії призначаються в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.

2. Правове регулювання. Призначення і виплати допомог здійснюються на підставі Закону України “Про державні допомоги сім’ям з дітьми” від 21 листопада 1992 р.

Цей закон передбачає різноманітність видів допомоги, які за метою їх надходження поділяються на дві групи.

До першої групи належать допомоги, що виплачуються з метою компенсації втраченого з поважних причин заробітку впродовж нетривалого часу, в розмірі. Приблизно рівному втраченому заробітку (допомогами з тимчасової непрацездатності, з вагітності й пологів).

Характер призначення цих допомог виключає можливість отримання їх одночасно з заробітною платою, хоч і допускає їх виплату поряд з пенсією та іншими допомогами.

До другої групи належить решта видів допомог, надаваних сім’ям додатково до основних джерел на утримання й виховання дітей. Розмір таких допомог зазвичай співвідноситься з розмірами мінімального заробітку, а визначається з урахуванням доходів сім’ї.

До таких допомог законодавець відносять: