Політична структура суспільства

Сфера політики є найважливішим структурним елементом суспільного життя, одним з головних регуляторів соціальних відносин, що пронизує все суспільство. Політичні аспекти присутні практично у всіх видах діяльності людей.

У першу чергу необхідно розглянути процеси інституціоналізації політичних відносин. Йдеться про взаємодію політичних і неполітичних інститутів, їх відносини між собою. Основним компонентом системи політичної взаємодії є держава, її інститути, що забезпечують політичний порядок у суспільстві та його цілісність. Вноситься елемент передбачуваності у поведінку людей. Відповідно руйнування цих компонентів призводить до хаосу та безладдя. Соціальна диференціація системи допускає наявність у ній політичних партій, різноманітних громадських організацій, рухів, груп тиску. Їх сукупність становить політичну систему суспільства, функціонування якої забезпечує реалізацію владних повноважень, гарантує керованість усіма суспільними справами. Головним чинником при цьому є держава, у правових компетенціях якої сконцентровані всі важелі політичної влади.

Політика – галузь відносин між соціальними суб’єктами (класами, соціальними групами, політичними партіями, окремими особами, національними спільнотами, державами) щодо здійснення (використання, розподілу, завоювання) політичної влади.

Влада є невід’ємним організуючим елементом цивілізації. Різноманітність видів і форм політики можна зобразити схематично (див. схему нижче).

Соціологія політики – галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, закономірності впливу соціальних спільнот, інститутів та політичний порядок, соціальні засади політичних та державних інститутів, стан, тенденції, напрями функціонування політичної свідомості, політичної поведінки в соціальному середовищі. Соціологія політики як галузева соціологія набула бурхливого розвитку у XX столітті. У її витоків стояли М. Вебер,

Г. Моска, В. Парето, Р. Міхельс, М. Острогорський.

Специфіка соціології політики, на відміну від філософії, юриспруденції, політології та інших наук, що вивчають сферу політики, виявляється в дослідженні її із соціологічних засад (із залученням власного потенціалу та інструментарію – концепцій, теорій, методів). Політична влада цікавить соціологію також з точки зору її функцій, які сприяють збереженню цілісності суспільства. Серед основних функцій політичної влади виокремлюють такі:

-функцію перерозподілу матеріальних та духовних цінностей;

-підтримки соціального миру в суспільстві. Розшарування суспільства призводить до диференціації інтересів різних соціальних груп, їх зіткнення та протиборства. Узгодження та регулювання цих інтересів є головним завданням політичної влади;

-функцію підтримання інституціональної єдності суспільства, збереження єдиногосоціокультурного простору. Влада створює необхідні умови для ефективного функціонування єдиного нормативного порядку, який поєднує різноманітні інституціональні утворення, є виразом всезагального інтересу, інтегруючим врівноваженням, що забезпечує цілісність соціуму;

-мобілізуючу функцію, яка виявляється у здатності організувати та направляти маси на вирішення прпоблем суспільства, реалізацію прийнятих рішень.

У структурі політики виділяють такі основні елементи:

-політичні відносини(відносини держави і суспільства);

Пояснити політичний порядок, описати політичні реалії суспільства можливо лише на підставі вивчення взаємодії соціальних груп і державних інститутів (політична стратифікація), механізмів соціальної мобільності й динаміки соціальних статусів, розподілу ресурсів та зон впливу. Наприклад, згідно з концепцією соціальної стратифікації П.Сорокіна, сукупність соціальних статусів індивідів та соціальних груп, що складають суспільство, створює певний тривимірний соціальний простір, який має економічний, професійний та політичний вияви.