Соціологія конфлікту

Як же відноситися до виникнення конфлікту, який є складовою частиною розвитку суспільства?

„Мета полягає не в тому, - вважає М.Доич, - щоб усунути чи запобігти конфлікт, а в тому, щоб зробити його продуктиііііим”.

В західній соціологічній науці давно існує поняття „соціальний порядок”, яке виражає ідею організованості суспільного життя, упорядкованості соціальної дії чи соціальної системи. Ісчу’ї концепція ціннісної згоди. Суть іі зводиться до того, ііі.о внутрішній порядок заснований на внутрішній згоді ііюдей та деякому мінімумі суспільних інтересів, цінностей чи норм. Досягнення згоди розглядається як результат переговорів між людьми чи колсктиі;ноі свідомості, взятої як самостійна реальність. При вирішенні найгостріщих проблем, з якими нині стикає’іься незалежна Україна -це згода всіх народів, які іі населяють, всіх, кому дорогіїй чаїїі спільний дім. Людина, яка перебуває в стані розгубленості, потребує ДУХОВНОЇ опори, їй конче потрібна соціальна надія.

Соціальна надія - важливий елемент миротворчої діяльності, особистого влаштув.ання життя, такого роду діяльності, кони людина Думає не тільки про власні інтереси і бажання, але турбується про майбутнє держави.

Природа соціальної надії складна. Сцодінатися - не їньчить бути просто оптимістом, не надати духом. Головне її ••іад’і - прагнення

- знайти вихід з сьогоднішньої кризової ситуації, не втратити здатність діяльно ставитися до життя, не піддатися тиску несприятливих обставин, не стати маргіналом, бомжем, „не випасти” з життя. Така соціальна функція надії особливо значима в кризові періоди життя суспільства.

Таким чином, конфлікт та згода виступають як дві сторони розпитку суспільства. Конфлікт стає фактором, впливаючим на розвиток суспільства тільки тоді, коли він завершується взаємною згодою. І навпаки, для згоди спочатку треба пройти через конфліктну ситуацію. Досягнення Консенсусу - це оптимальний шлях вирішення соціального конфлікту.

Шляхами попередження і вирішення конфліктів є:

•орієнтація та використання ненасильницьких методів регулювання;

•спосіб відкладання конфлікту;

•примирення протидіючих сторін на основі зближення іх позицій та інтересів через посередника;

•третійський розгляд або арбітраж;

•центризм та політика здорового глузду як умова соціальної стабільності суспільства;

•проведення консультацій;

•вияв високо! загальної культури в стосунках, суперечках, вирішенні конфліктів.П оскільки конфлікт може мати негативні наслідки, то знання шляхів попередження і вирішення його дозволяє цивілізованими засобами не допустити негативного впливу на суспільство.

„ Розглядаючи трете питання, необхідно з’ясувати поняття „девіантна поведінка*. Треба відмітити, що кризові ситуації в нашому суспільстві, динамізм соціальних процесів в ньому, руйнування звичайних форм соціального контролю з необхідністю приводить до якісного росту відхилень.

Вихідним положенням для розуміння суті дсвіантноі поведінки е поняття норми. Соціальна норма • це історично складна в конкретному суспільстві міра допустимої поведінки окремо! особи, соціальної групи чи організації. Соціальні норми знаходять відображення в юридичних законах, моралі, етикеті.

В більшостівипадків відхилення поведінки підлягає соціальним санкціям. Слабкі і випадкові форми девіацій, пов’язані з порушенням порядку взаємодії між людьми (брехня, грубість), фіксуються суспільною думкою і коригуються самими учасниками взаємодії. Методи та засоби покарання по відношенню до сталих форм девіацій визначаються суспільною свідомістю чи інгересом керуючої еліти в залежості від ступеня небезпеки відхилень.