Іван Франко-письменник

У заключній частині доповіді дається огляд австрійської наукової і науково-популярної літератури, присвяченій життю і творчості "велетня праці". Автор прагнув доповнити існуючі бібліографії творчості І.Франко.

ІВАН ФРАНКО І ПОЛЬСЬКА ЛІТЕРАТУРА

130-а річниця з дня народження і 70-а – із дня смерті Івана Франко, у творчості якого національне й інтернаціональне не суперечили один одному, змушує задуматися над визначенням місця, займаного їм у розвитку польської культури, польського літературного процесу.

Знаходячись постійно в галицькому етнічному казані, диференційованому по національній приналежності жителів, у якому польський елемент протягом століть існував разом з українським, І.Франко, що навчався в польській гімназії й університеті, схильний був до активної участі в культурному житті польського народу. Не дивно, що український письменник був у курсі подій суспільного і культурного життя поляків, що він на кожнім кроці сприяв розвитку демократичних тенденцій у польському суспільстві дякуй своїй публіцистиці і проникливій літературній критиці, що займала помітне місце на сторінках польських прогресивних журналів. Злободенну загостреність національного питання в Галичині І.Франко сприймав і пояснював з інтернаціональних позицій. Для його публіцистичної і літературно-критичної діяльності характерний, з одного боку, глибокий аналіз окремих літературних творів, що свідчать про подальший розвиток польського літературного процесу, з іншого боку – можливість інформування польського суспільства про розвиток і досягнення молодої української літери-тури.

У доповіді зачіпаються питання перекладу на українську мову польської поезії й обґрунтовані переконання І.Франко в тім, що художній ний прогрес кожної національної літератури, як і світової літератури н цілому, можливий тільки в процесі їхньої взаємодії і взаємозбагачення.

Особиста участь у розвитку польської культури і літератури подіяло зближенню з видними польськими письменниками, ученими, з Якими І.Франко листувався, разом чи працював дружив. І Іван Франко брав активну участь у робочому і селянському русі, у культурному житті польського народу – займався публіцистичною, літературною і перекладацькою діяльністю. Його думки про органічний взаємозв'язку національного й інтернаціонального в мистецтві не ранку-1ИИИ свого значенні й у наші дні.

ІВАН ФРАНКО І ЛИТКРЛТУРИ НАРОДІВ БЛИЖНЕЮ І СЕРЕДНЬОГО СХОДУ

І.Франко добре знав сучасні йому досягнення європейської орієнталістики і був досить ґрунтовно знайомий з арабською і перською літературами по німецькому, французькому, російському, англійському і польському перекладах. Не залишилася поза його полючи зори і тюркомовна література. Безсумнівно, велику роль у пробудженні його інтересу до Оріенту зіграло вивчення творчості Ґете.

І.Франко глибоко цікавився фольклором, зокрема казками. 8 своїх публікаціях казок і наукових статей про народну творчість він враховує і східний матеріал, намагаючись представити всесвітню картину розвитку фольклорних мотивів того добутку свідчать про глибоке знання і уміле використання античної міфології і міфології Древнього Сходу.

Інтерес до народів Ближнього і Середнього Сходу проявився в І.Франко з юнацького років, про що свідчать його листи і добутки на східну тематику (вже в 70-і роки XІ ст. написаний не збережений вірш "Помста яничара"). Він збагатив українську літературу перекладами тюркських віршів Гази-Гирея, переробками арабських казок зі збірника "1001 ніч" – "Абу-Касимов)" і "Коваль БАСИМ" – продемонструвавши глибоке проникнення в сам дух арабських казок, передавши атмосферу середньовічного східного міста. Хоча І.Франко і не уник деякої "українізації" матеріалу, ці два добутки уражають художньою цілісністю.Працюючи над дисертацією про старохристиянський роман про Варлама і Іоасафа, И.Франка виявив велику цікавість до його східних варіантів -арабській, перській, грузинській і сірійській версіям, що ретельно простудіював. Займаючись у семінарії відомого славіста В.Ягича, він підготував і прочитав роботу "Матеріали до легенди про Магомете в слов'ян". У своїх літературознавчих роботах Франко постійно звертається, народу з європейським, і до східного матеріалу ("Із секретів поетичної творчості, "Теорія і трояндій історії літератури"). І.Франко знаходився в ряді вчених, що відстоювали гуманістичну думку про інтернаціональне єднання народів – у противоположність апологетам імперіалізму, які намагались за допомогою науки виправдати колоніальну експансію Заходу в Азії й Африці.

Найважливішою заслугою И.Я.Франко перед орієнталістикою є те, що він допоміг стати на шлях служіння науці і рідному народу видатному українському сходознавцю А.Е.Кримському, з яким його зв'язувала тісна дружба: публікував у виданнях, що редагуються їм, у Галичині переведені А.Е.Кримським добутку класиків персько-таджикскої поезії (Фірдоусі, Позаду, Омара Хайяма, Хафіза й ін.), арабських і турецьких авторів, заохочував зусилля дослідника в області орієнталістики,