Життя і творчість Михайла Андрусяка
Події 40-50-х років – українські національно-визвольні змагання під проводом ОУН-УПА проти фашистського і комуністичного злочинства – описані в багатьох книгах, як наукових, так і художніх. Систематизація матеріалів розпочалася ще в 40-і роки, бо саме на них припадає початок друку текстів у заснованих Проводом УПА підпільних періодичних виданнях. Найактивнішим був період 50-х років у діаспорі, коли нарівні із публікаціями художніх текстів, основне призначення чого – показати існування українського руху Опору, оскільки уряд СРСР будь-яку інформацію про це замовчував, видавалися бібліографічні твори. Серед тодішніх дослідників варто згадати Юрія Русова, Дмитра Донцова, Леонід Полтаву, Василя Барку, Станіслава Гординського та інших. За роки Української незалежності слідом за художніми творами на цю тему Р.Андріяшика, Б.Бойка, Р.Іваничука, Р.Федоріва про український резистанс з’явилося чимало наукових розвідок (З.Гузар, Г.Гордасевич, М.Ільницький, Ф.Погребеник).
Свій погляд на події національно-визвольних змагань 40-50-х років висловив письменнику Михайло Андрусяк у своїх творах. Він є автором художньо-документальних повістей “Студені милі”, “Ув’язнена скрипка”, “Криваві роси сорокових”, “Грані болю”, “Брати грому”, книжки оповідань “Біла душа”, автор-упорядник книжок “Христос воскрес” і “Торба галицьких анекдотів”. Михайло Андрусяк є також перекладачем, педагогом, журналістом. На даний час працює головою правління ВАТ “Коломийська друкарня імені Шухевича”.
Народився Михайло Миколайович 5 грудня 1955 року в селі Верхівці Городенківського району Івано-Франківської області. Найкращими споминами дитинства, за словами самого письменника, є мамина пісня і запах чиблівок з-під батькового рубанка, а ще – солодкий кукурудзяний малай і перший власний покіс.
Подорож у країну знань розпочав із сільської восьмирічки, яку закінчив 1971 року. Продовжив навчання в Коломийському технікумі механічної обробки деревини (1971-1975).
Також здобував освіту в морехідній школі м.Пярну (Естонія, 1978).
Служив в Радянській армії (1975-77). Навчався на факультеті романо-германської філології Київського університету ім.Т.Шевченка, який закінчив 1985 року. Працював на деревообробних підприємствах Київщини і Коломиї, учителем іноземних мов та Коломийщині та Косівщині.
Плив і за течією, але частіше проти, аж поки в 1988 році не прибило до острова “Агро” – першої в Україні легальної демократичної газети. Пропрацював п’ять років заступником головного редактора манованого часопису.
З того часу живе просвітницько-видавничою справою. Доклав рук до створення в Коломиї видавництва “Вік”. Зараз директором коломийської друкарні ім.Шухевича (з 1993). Михайло Андрусяк є членом Спілки журналістів України (з 1991), членом Спілки письменників України (з 1995). Йому належить велика організаційна та редакторська праця у видавничо-поліграфічному товаристві “Вік”. Михайло Андрусяк є також членом редколегії журналу “Перевал”.
У своїх творах Михайло Андрусяк висловив свій погляд на події національно-визвольних змагань 40-50-х років. Майже до кожного твору автор знаходить вдалий, влучний епіграф. Так, до художньо-документальної повіті “Студені милі”, яку автор присвячує своїй матері та “всім матерям-страждальницям”, письменник цитує Марію Потикевич-Заболотну:
“Потрібно, щоб знав, мій сину,
Коли, хто мучив Україну.
Ще й до Чорнобиля була
Не раз в нас доленька гірка”.
Твір “Студені милі” (“Сповідь матері з покутського села”) зіткано з болю та розлуки рідні та краян М.Андрусяка. Адже автор устами своєї матері Параски Левко розповідає про її страшні поневіряння у сталінських таборах, про високі моральні якості українських жінок, які навіть у найлютіших умовах тоталітарного режиму не втратили людської гідності. У своєму нарисі автор осуджує сталінізм й утверджує незламний дух народу-борця, а джерелом натхнення є рідні Верхівці, що на Городенківщині, батьки і власна сім’я.