Остання гостина Івана Франко в Коломиї

Іван Франко приїздив до Коломиї 1900 року. Довідуємося про це з його листа до Агафангела Кримського, писаного у жовтні 1900 року: «Звістка про Ваше погане здоров'я зажурила мене дуже. Що ж се буде з нас, коли з нашими найліпшими молодими людьми таке діється! У мене також клопіт, моя жінка тяжко недужа. У "неї літом була руптура (грижа. — І. Б.), яку оперу­вали щасливо, а тепер проявилося божевілля на тлі зразу еро­тичнім, а потім релігійнім. Правда, їй тепер уже .ліпше (вона живе в Коломиї в домі одного знайомого лікаря) (тут Франко має на увазі Володимира Кобринського, який тоді мешкав у власному будинку на теперішній вулиці Січових стрільців. — І. Б.). Але, що це хвороба у ній фамільна, а організм її дуже утлий й вичерпаний, то я боюся, що поліпшення буде тільки хвилеве» (Т. 50. — С. 158). Імовірно, що у зв'язку з недугою дружини Іван Франко мусив супроводжувати її до Коломиї, а потім удруге бути в місті, коли забирав жінку додому, хоча про , досі не виявлено жодних документальних підтверджень.

ОСТАННЯ ГОСТИНА

У 1911 — 1912 роках Іван Франко виїздив до різних міст Галичини (особливо до тих, де він бував раніше) для того, аби прочитати свого «Мойсея». У містах створювали комітети, які організовували ці зустрічі та висилали запрошення авторові сла­ветної поеми. У Коломиї такий комітет очолив професор україн­ської гімназії Леонтій Кузьма.

Стосовно точної дати цієї події нема єдиної думки. До 1989 .року вважалося, що читання відбулося навесні 1912. Так писав співпрацівник літературно-меморіального музею Івана Франка v Львові О. Бохенський, який посилався на свідчення Івана Михайлевського, колишнього директора музею народного мистецтва «Гуцульщина» (Франко в Коломиї //Червоний прапор: Коломия, 1941. — № 70). Тут згадана подія датується 1912 роком. «На сцені ощадної каси, — читаємо в газеті, - за столом сидів поет. Обличчя, як вирізьблене з мармуру, без усміху. Син поета Андрій, перегортав сторінки книжки. Іван Франко читав тихо, монотонне. Видно було, що людина хвора, змучена... Час від часу наголошував важніші слова. Серед присутніх панувало велике пригноблення...»

Подібний опис цієї події подав відомий український пись­менник Юрій Шкрумеляк, на той час учень п'ятого класу Коло­мийської гімназії. Він також вважає, що діялося те навесні 1912 року. За його словами, гімназисти, яких очолював професор Леонтій Кузьма, привітали високоповажного гостя на пероні за­лізничної станції, а відтак Леонтій Кузьма посадив поета у візок і вони від'їхали до будинку професора, розташованого на вулиці, що тепер носить назву Ореста Кузьми, 8. По двох годинах вони приїхали «в трійку» (Іван Франко, його син Андрій і Леонтій Кузьма) до ощадної каси (тепер Народний дім). Каменяр вийшов на сцену, злегка вклонився. Присутні підвелися з місць і приві­тали дорогого гостя рясними оплесками. Поет сів при СТОЛИКУ на краю сцени. У залі стало тихо-тихо. Поет почав читати. Спершу слабим голосом, а згодом оживився і кілька хвилин голос лунав сильніше, а відтак знову притих. Видно, поет стомився. У залі панувала глибока тиша. Листки перегортав Л. Кузьма, що сидів поруч з і. Франком (у попередньому спогаді — Франків сип Андрій. Можливо, Леонтій Кузьма й Андрій Франко чергувалися? — І. Б.)

Читання тривало півтори години. Коли поет закінчив, уся зала .підвелися, залунали оплески та вигуки «Слава!», Каменяр уклонився і зійшов зі сцени. На вулиці народ не розходився, всі чекали Івана Франка. Коли він з'явився при виході, чоловіки поз­німали шапки, капелюхи і так стояли до того часу, поки фіякр із гостем і Л. Кузьмою по від'їхав. Переночувавши у щирій оселі Кузьмів, наступного для Іван Франко з сином Андрієм відбули до Львова». Так переповідав про ці події Юрій Шкрумеляк у коломийській газеті «Червоний прапор» (1956. — № 93). Таку ж дату (весну 1912 року) подають Василь Костащук, Петро Кривоносюк і Степан Ласійчук, колишні учні гімназії.

Львівська газета «Діло» в числі 2 за 1912 рік повідомляла, що «в четвер 11.1. 3912 р. о 6-тій годині вечора відбудеться в Коломиї літературний вечір др. Івана Франка, який відчитає свого «Мойсея». Слід вважати, що саме цього дня Іван Франко приїхав до Коломиї та відчитав поему в залі ощадної каси. Існує думка, що ця подія відбулася наприкінці грудня 1911 року. Зокрема, краєзнавець Петро Арсенич, покликаючись на канадські часописи, повідомив на святкуванні 90-річчя української коло­мийської гімназії, що востаннє відвідав Франко Коломию саме в ті дні. Таке розходження пов'язане з різницею між юліанським і григоріанським календарями. Адже, 29 грудня 1911 — це те ж 11 січня 1912 року.

* * *Минули роки. Коломийці не забули великого Каменяра, як, до речі, і його сина Петра, який викладав у Коломийській гім­назії, видавав тут книжки. Нині одна з головних вулиць міста носить Каменяреве прізвище, а на фасаді міської ратуші 1956 року встановили меморіальну дошку, яку 1981 року реставрували. Ще далекого 1926 року в селі Слободі польський письменник й етнограф, уродженець цього села Станіслав Вінценз установив пам'ятний знак на честь Івана Франка. Погруддя великому пое­тові й філософові відкрито 1952 року в селі Товмачику.

З великою повагою ставляться коломийці до пам'яті Василя Симчича — режисера місцевого театру, відомого українського актора, який зіграв роль Захара Беркута в однойменному фільмі за повістю Івана Франка. Стрічку знімав на кіностудії імені Олександра Довженка 1971 року режисер Леонід Осика. А 1972 року у Тбілісі вона одержала приз V Всесоюзного кінофестивалю.