Іван Драч. Поема Чорнобильська мадонна

Адже цих хлопцiв ростили матерi не заради смертi, а заради життя! То доки ж будуть божеволiти нашi матерi?

Пiсля атомного бомбардування Хiросiми i Нагасакi на каменях зосталися вiдбитки - силуети людей, якi згорiли, залишивши свою тiнь. Чи не на таку тiнь стала схожою жiнка iз роздiлу "Солдатська мадонна"? Хлопцi рубають i закопують отруєний лiс, а щоранку на пiску з'являються слiди босих жiночих нiг

   Ми пускали вiвчарку

   Не бере вона босий той слiд.

   То хто це - ще одна мадонна, реальнiсть, чи дух?

   Генерал сподiвається:

   Матiр я взяв iз села,

   А вона менi з Києва

   Третiй раз уже боса втекла...

Не безпiдставно б'є на сполох тривога поета. Роками пiсля самої трагедiї продовжують вмирати люди - вiд онкологiчних захворювань щитовидної залози, вiд лейкемiї. При такiй бiдi медицина часто безсила. Не могло ж населення трьох великих областей заритися на три фути в землю, як жiнка, про яку згадує I. Драч у своїй поемi, або загорнутися у целофан, як баба з коровою.

   Де знайти кiлометри целофану

   На рукотворне Київське море

   Чи бодай на Десну зачаровану,

   З якої Київ п'є воду?!

А Чорнобильська мадонна "дивиться в душу", "палить очима до дна", вона виростає у символiчний образ.

Закiнчується поема урочисто-печально i по-людськи тепло:

   Хто ж там сиву посмiє займати?

   Сiль пiзнання - це плiд каяття...

   Несе сива чорнобильська мати

   Цю планету... Це хворе дитя!

Дзвони Чоpнобиля пpолунали на укpаїнській землі, яка вже не pаз пеpшою пpиймала найтяжчі удаpи, що випадали на долю людської цивілізації. Будемо сподіватися, що земляни оцінять нашу місію...

Використана література:

Літературна енциклопедія. – К., 1994.