Михайло Коцюбинський: життєвий і творчий шлях
Михайла Коцюбинського сучасники часто називали сонцепоклонником. Знайомство з його творчiстю пiдтверджуе надзвичайно тонку й точну цю характеристику. Висока художнiсть, вражаюче багатство, свiтло простота думки й справдi немов пронизують читача життедайним сонячним промiнням, звеличуючи й наснажуючи для добра i творення. Його творчiсть непомiтно, але неминуче допомагала людинi ставати людиною.
Народився Михайло Михайлович Коцюбинський 17 вересня 1864 року у Вiнницi в сiм'i дрiбного службовця. Вихованням хлопця в основному займалася мати, "добра, надзвичайно любляча, здатна на самопожертву:". Саме завдяки ii старанням хлопець мав можливiсть долучитися до зразкiв високого мистецтва ще з юних лiт. Вона допомагала йому сформувати добрий естетичний смак, прищеплювала "нахил до всього гарного та любов i розумiння природи".
Ази освiти Михайло осягав удома. З 1875 року навчався у Барськiй початковiй школi, а в наступнi п'ять рокiв - у Шаргородському духовному училищi. Як згадував один iз його ровесникiв, "Михайло Коцюбинський був тодi повновидий, невисокого зросту хлопчик, з темним, трохи кучерявим волоссям, завжди чепурний i чисто вдягнений. Вчився вiн добре, був дуже уважний i старанний. Знав завжди лекцii краще за усiх, був зосереджений i серйозний не на своi лiта. Учитель нiколи не карав його - не бив лiнiйкою по руцi, не становив навколiшки, як це бувало з iншими. До товаришiв ставився гарно, до всiх однаково уважно, не розрiзняючи з-помiж них нi евреiв, нi руських, нi полякiв". Пiд час навчання у духовному училищi хлопець не обмежуеться вивченням лише обов'язковоi програми. З особливим захопленням вiн знайомиться з творчiстю Тараса Шевченка, Марка Вовчка, Генрiха Гейне, Миколи Гоголя, Олександра Пушкiна. Готуеться до вступу в унiверситет. Але сувора проза дiйсностi по-своему вiдкоригувала тi мрii.
Сiм'ю спiткало лихо: ослiпла мати, а батько кинув родину напризволяще. Щоб не вмерла голодною смертю хвора мати, щоб вижили молодшi члени родини: Лiда, Хомця, Леонiд i Оля, юнак змушений пiти на свiй хлiб. Протягом 1882-1892 рр. М.Коцюбинський вчителюе, дае приватнi уроки, займаеться репетиторством для дiтей iз заможних родин Вiнницi та навколишнiх сiл. Та заробiтки його були такi мiзернi, що в сiм'i тодi навiть чаем не могли почастувати гостей.
Наприкiнцi 1881 року Михайло Михайлович Коцюбинський залишае Вiнницю i виiжджае до Кам'янця-Подiльського.
Нахил до творчостi виявився у нього дуже рано - ще в десятилiтньому вiцi вiн складав вiршi, написав п'есу за мотивами пiснi "Бондарiвна", любив декламувати Шевченковi поезii. На його лiтературнi здiбностi звернув увагу вчитель росiйськоi мови в Шаргородськiй бурсi, кинувши тодi пророчi слова: "Панове, це майбутнiй письменник!" 1884 року з-пiд пера М. Коцюбинського виходить перший твiр - оповiдання "Андрiй Соловейко, або вченiе свiт, а невченiе тьма", яким автор поклав початок циклу зарисовок з народного життя, до якого увiйшли оповiдання "21-го грудня на введенiе" (1885), "Дядько та тiтка" (1886), опублiкованi пiсля смертi письменника. Однак першим твором, що з'явився 1890 року друком у журналi "Дзвiнок", був вiрш для дiтей "Наша хатка".
1891 року М. Коцюбинський склав iспит на народного вчителя i почав учителювати спершу в селi Михайлiвцi, потiм у селi Лопатинцях. Тут вiн знайомив селян iз забороненими книжками, написав оповiдання "Харитя", "Ялинка", повiсть "На вiру". Разом з тим молодий письменник записував народнi пiснi, зокрема пiснi й легенди про Кармалюка.
П'ять рокiв М. Коцюбинський працював у фiлоксернiй комiсii, що мала вести боротьбу з виноградними шкiдниками в Бессарабii та в Криму. Ближче знайомство з життям i побутом селян цих краiв дало йому багатий матерiал для написання ряду творiв, зокрема вiдомого оповiдання "Для загального добра" (1895). Восени 1897 року вiн виiхав до Житомира, де кiлька мiсяцiв працював редактором вiддiлу хронiки в газетi "Волинь".
З 1898 року письменник рiшуче перегортае сторiнку свого життя, одружуеться з Вiрою Дейшi i оселяеться в древньому Чернiговi, отримавши роботу в земськiй управi.
З 1900 по 1911 рiк працюе в статистичному бюро губернського земства. Цей перiод життя i творчостi М.Коцюбинського особливий. Навколо нього гуртуеться чернiгiвська iнтелiгенцiя, заохочена й наснажена прикладом дiевого життя Михайла Михайловича.
Коцюбинський по своiй сутi був людиною творчою. Це вiдчувалося у всьому. Всi люди, без винятку, що стикалися з ним, "з першого погляду" попадали пiд чари його зовнiшностi, людських якостей.
Iз записiв iсторика-мемуариста Глiба Лазаревського про першу зустрiч з Михайлом Коцюбинським: " Високий. Стрункий, але трохи згорблений у плечах. Лиса чи поголена голова... Блiде, нiби припудрене, обличчя з правильними рисами, карi очi, погляд яких то був неначе сумний, як у хвороi людини, то запалювався самовпевненими, навiть трохи презирливими вогниками.Темнi вуса пiдкрученi догори, за тодiшньою модою. Пiд нижньою губою плямка борiдки-еспаньйолки. В усiй постатi було щось своерiдне, особливе, одночасно приемне, було щось од людини, яка знае собi цiну i якiй не можна наступити на ногу."