Ярослав Галан

А його п'єси - ці прекрасні драми, з їх незмінно трагічно-прекрасним кінцем, - хіба вони не зображують нашу з вами реальність підлого у своїй рабській суті капіталізму, який прийшов на зміну хиткому соціалізму?

Знаменита комедія "99%", уперше поставлена напівлегальним львівським "Робочим театром" при масовому стіканні західноукраїнського і польського пролетаріату, із приголомшливою історичною прозорливістю розкриває всю корисливу гнилизну міжусобних розбирань усіх нині існуючих націоналістичних партій, фракцій і угруповань, у повній відповідності з безсмертною формулою галанівського доктора Дзуньо - "Я продав вас, ви - мене, і нема чого тут ламати національну солідарність".П'єса "Осередок" не просто демонструє зразок класової солідарності робітників польської, української і єврейської національності. Це дійсний посібник по організації робочого страйку - у школі, на вулиці і на заводі. Це живе нагадування про розстріляну політичну маніфестацію 16 квітня 1936 року у Львові, жертвами якої стали тридцять львівських робітників, керівник західноукраїнського комсомолу Марія Ких, які загинули від поліцейських куль, і двісті поранених маніфестантів.

Галан був одним із самих активних учасників і організаторів цього кривавого мітингу під легендарними скрипками Божені Шрамек, мітингу, присвяченого пам'яті загиблого робітника Козака. До кожного з товаришів, що упали в той квітучий весняний день на брущатій бруківці у львівської ратуші повною мірою застосовні слова першої галанівської п'єси, чудової трагедії "Вантаж" ("Вантаж") - слова про "радісну смерть у боротьбі, що породжує нове життя".

"Невже вони ризикували життям тільки заради шматка хліба чи десятипроцентного збільшення до платні? Думати так значить зовсім не вірити в людину!.. Вони вірили тільки в одне: що кожний їх крок уперед по вулицях, залитим їх же кров'ю, - це сто, тисяча кроків уперед, до безсмертя, величі їхнього класу..." - сказано про загибліих робітників у "Золотій арці" Галана.

Ці спонукальні мотиви практичної революційної боротьби робітників стверджували своєю життєвою творчістю і товариші Ярослава Галана - співробітники революційного журналу "Вікна", організатори об'єднання пролетарських письменників Західної України - союзу "Горно", у числі яких значилися видатні письменники-комуністи Стефан Тудор і Олександр Гаврилюк, які згодом загинули під першою фашистською бомбою, яка упала на Львів у червні 1941 року, Я. Кондра, П. Козланюк і інші літератори-діячі КПЗУ. До кожного з них, так само як і Галану, якого чотири рази арештовували контррозвідкою Річю Посполитої за обвинуваченням у революційно-політичній діяльності, повною мірою відносяться слова з поеми О.Гаврилюка: "У злочинницьких лапах дефензиви він починає шлях правдивий, у тюремних суперечках, не з книг, ази марксизму він осяг".

Вони витримали і шалений натиск усепроникаючої цензури пілсудчиків, і ідеологічний тиск із боку клерикальних націоналістичних кіл галицької буржуазії. Вони зуміли створити пролетарську літературу Західної України, виходячи з відомої формули об'єднання "Горно", вперше озвученої С. Тудором: "Тільки той напрямок у літературі, який керується ідеологією пролетаріату, захищає інтереси народу, протистоїть фашистським угрупованням".

А їх визнаний лідер, Ярослав Галан дожив до часу, коли він, як кореспондента "Радянської України", був присутній на Нюрнберзькому антифашистському процесі, який засудив нацистське минуле української буржуазії, що раптово стало нашим з вами сьогоднішнім сьогоденням.

"Померлі борються". Так озаглавлений один з найвідоміших галанівських творів з життя повсталих західноукраїнських селян. Його назва сьогодні застосовна і до творчості самого письменника, яке стало закритим для сучасного підростаючого покоління, ім'я якого - лякало для клерикальної націоналістичної буржуазії - з реставрацією капіталізму знову стає зброєю в руках нинішнього покоління комуністів України - як західних, так і східних її земель. Голос Галана знову чується над нашою країною, спонукуючи нові покоління батраків і остарбайтерів до нещадної революційної боротьби за своє класове панування і безкласове майбутнє.

!

Список використаної літератури

Буряк Б., Служіння народу. - М., 1955;