Сатирично-гумористичний дует Юрія Тимошенко та Юхима Березіна (Штепсель і Тарапунька
Підсумком тих плідних років став спектакль "Везли естраду на декаду", де Тимошенко і Березін блиснули як автори, режисери і головні виконавці. Розповідь про це допомагає відтворити кінофільм, знятий по його мотивах. У ньому виступають зрілі, упевнені в собі артисти-сатирики, сміливо виступаючі на самі гострі теми сучасності.Відлига 60-х була узята нашим народом "з бою". Була в тому частка участі і наших героїв. "Смеханічний концерт" уперше показав Тарапуньку і Штепселя не дуетом конферанс'є, а основними виконавцями оригінальної п'єси, у якій вони були акторами і режисерами.
Слідом за виставою, яка витримала 2000 показів, пішла робота над двохсерійною кінокомедією, до наших днів звеселяюча глядача на телеекранах.
"Від і до" - історична комедія. Її головна думка полягає в тому, що всі наші сьогоднішні недоліки можуть обернутися в майбутньому великими лихами, думка досить серйозна для естрадного представлення. Але артистам вдалося донести її значно і яскраво. Це була вистава, яка укріпила на сценах країни унікальний і своєрідний театр Тарапуньки і Штепселя.
У наступній виставі "Турбуйтеся, будь ласка" простежується життя людини від народження до старості, закликаючи людину бути активною борцем з неправдою, несправедливістю підлістю і кар'єризмом.
Останній спектакль - остання подорож. Цього разу по звичайній квартирі, де проживає типова родина з її турботами радощами і смутками. Виявляється, і отут маса складних проблем. Особливо, якщо артисти проголосили в назві: "Моя хата не скраю". На одній з вистав цієї програми і загинув Юрій Тимошенко.
Говорили, "незамінних немає". Є. Неповторний дует не знайшов заміни. Тим важливіше знову придивитися до їх 50-літнього, шляху тим корисніше повчитися майстерності, спробувати розгадати секрети успіху великих майстрів гумору і сатири, позаздрити їх працьовитості, оптимізму і міцній чоловічій дружбі.
До зустрічі з письменниками братами Канівськими Тимошенко і Березін виступали як два ведучих, вели парний конферанс. Написавши для них кілька інтермедій, що мали успіх у глядачів, Канівські відчули свою силу і стали наполягати на театралізованому спектаклі з різними образами.
— Але ми не можемо нікого грати, — чинили опір Юрій Тимошенко та Юхим Березі, — у нас уже є образи: Тарапунька і Штепсель.
— Ну так що! — доводили автори. — Ви і залишитеся ними, але з'являться Тарапунька-хуліган, Штепсель-демагог, Тарапунька-анонімщик... Це дасть нові фарби і поглибить образи.
Нарешті, авторам вдалося їх переконати. Але, завершивши роботу над п'єсою, автори текстів стали умовляти дует запросити режисера на постановку спектаклю (до цього вони самі ставили свої програми). І Тимошенко, і Березін знову відмовлялися, переконуючи, що гарних естрадних режисерів немає, а театральний режисер, будь-який, навіть самий великий, в естраді нічого не розуміє. Але автори стояли на смерть і, нарешті, домоглися свого. Таким режисером був обраний Любимов.
Тимошенко і Любимов були близькими друзями, і вони швидко домовилися. Любимову послали п'єсу, і через два тижні він приїхав у Київ разом зі своїм художником Давидом Боровським, що був киянином, якого ми дуже добре знали.
П'єса називалася "ВІД І ДО". "Дивись в корінь!" — говорив Козьма Прутків. Відштовхуючи від цього афоризму, у даній п'єсі досліджувалося, відкіля прийшли сьогоднішні вади. Наприклад, заглянувши в середньовіччя, з'ясували, що хамство пішло від першого пса-лицаря, а вульгарність народилася в часи зародження сінематографу, коли творці фільмів йшли на поводі в багатих купців... І так далі, і так далі.
Однак альянсу з режисером Любимовим та художником не відбувся. Цей спектакль знову ставили самі Тимошенко і Березін. Надалі автори неодноразово переконувався, що більшість театральних режисерів не знають специфіки естради, губляться і зазнають невдачі, навіть самі прославлені.
За роки співробітництва брати Коневських написали для Тимошенко і Березіна, крім окремих інтермедій, чотири п'єси. Спектаклі, поставлені по цих п'єсах, витримували в середньому по тисячі аншлагів, а потім були екранізовані і прожили друге життя на телеекранах. Коли Тимошенко і Березін гастролювали по Союзу, їх виступи йшли в переповнених залах, і директори філармоній завжди просили дати додаткові концерти, що допомагали філармонії виконати фінансовий план. Артисти влаштовували по два виступи в день, а в суботу і неділю — по три.