Рання творчість Т.Г.Шевченка

У поезії-посланні “До Основ’яненка” поет, оспівуючи героїчне минуле нашого народу, звертаючись до великого митця слова, прагне з’ясувати багато проблем, те, що його найбільше хвилює: “чия правда, чия кривда і чиї ми діти”...Образи своїх героїв автор замальовує в піднесеному героїчному плані, гіперболічними рисами. твори мають виразно романтичний характер, використано в них ряд народних пісень, в дусі народних дум зображено козаків, що перебувають в турецькій тюрмі.

3. Мовні особливості текстів ранніх поезій Т.Г.Шевченка

Звернемося до текстів ранніх поезій Тараса Шевченка і почнемо з його “Причинної”.

Ще треті півні не співали...

Пограємось, погуляймо // Та пісеньку заспіваймо...

Поки півні не співають...

Тут бачимо звукописне вживання двох спільнокореневих слів: півень – співати. Корінь цих слів прийшов у праслов’янську мову з доіндоєвропейського субстрату. Він дуже близький до доіндоєвропейського кореня грецького слова paian “пеан” (релігійний гімн на честь Аполлона).

Чи винна голубка, що голуба любить?

Чи винен той голуб, що сокіл убив? [...]

Щаслива голубка: високо літає...

Місяченьку! Наш голубоньку!

Корінь слова голуб має одну паралель за межами млов’янських мов – латинське словоcolumbus “голуб”, але ці два слова не можуть вважатися індоєвропейськими через неможливість пов’язати їх між собою в межах індоєвропейських звукових законів (неіндоєвропейське субстратне чергування на початку слів). Обидва слова, треба думати, походять із мови чи мов носіїв тих давньоземлеробських культур, де культ голуба (передусім у зв’язку з культом богині-матері) був дуже поширений. Очевидно, з трипільських часів походить не тільки назва голуба в слов’янських мовах, а й культ голуба в слов’янському фольклорі.

Де милий ночує: чи в темному гаю,

Чи в бистрім Дунаю коня напува...

Швидше, коню, швидше, коню, // Поспішай додому! [...]

Кинув коня та до неї...

Кінь замордований стоїть...

Давня загадка походження слов’янської назви коня розв’язується, на нашу думку, лише через зіставлення цього слова з латинським (похідним із етруської мови) іменем кінного бога Consus, а далі з суголосною назвою коня в дагестанських (північносхіднокавказьких) мовах. Щодо індоєвропейських мов це субстратне слово.

Засиніли понад Дніпром // Високі могили...

Насипали край дороги // Дві могили в житі.