Життєвий та творчий шлях Юрія Федьковича

Бо маю ся в що уперти!

Широкії поли, -

Не скину тя, мій сардаче,

Ніколи, ніколи!

В простих людях Федькович вбачав носіїв народної мудрості, високих принципів моралі, душевної краси, естетичної принадності.

Багато зусиль доклав Федькович, щоб поширити освіту серед трудящих. Він був шкільним інспектором, виступав за навчання в школі рідною мовою, склав “Буквар для господарських діток на Буковині”. В ім’я “великої долі” народної змагався, працював, творив, долав неймовірні труднощі.

Творчість Федьковича досить широка за обсягом, але не рівноцінна за своїм ідейно-художнім змістом.

До випуску Федьковича на Буковині народною мовою ніхто не писав. Творчість таких “поетів”, як Гаврило Ародам, Василь Ферлеєвич та інші була далека від реального життя.

Важливим джерелом поетичного натхнення Юрія Федьковича стала усна народна творчість. Письменник захоплено відгукувався, про музичну обдарованість укра­їнського народу: «Бо й справді, — писав він у передмові до німецьких перекладів українських пісень, — кожний парубок, кожне сільське дівча переливає свої почуття у пісні, з яких переважно віє найвища поезія... Чи не є це доказом, якими благородними, якими глибокими почут­тями сповнений той народ?».

Пісня супроводжувала поета від раннього дитинства до останніх років життя. Про народнопісенну основу сво­єї творчості співець чітко сказав у вірші «На день до­брий»:

Бо мене мати ба й породила,

Де вірли воду пили,

Навчила мене ба й співаночок

Сто двадцять і чотири.

Бо мене мати ба й породила

У полі край Дунаю

Та й сказала ми: співай, синочку,

Та як соловій в гаю .На думку Федьковича, поетичної майстерності можна домогтися, тільки припавши до багатющих скарбів усної народної творчості. Сам поет на зразок народних пісень, за їхніми мотивами, образами написав чимало оригіналь­них віршів. З цього приводу О. Романець справедливо відзначив: «...Свої перші вірші він (Федькович) почав складати ще тоді, коли й уяви не мав про існуван­ня українського письменства, ба навіть абетки українсь­кої не знав. Як поет він народився з народної пісні.

Федькович одним з перших в українській літературі перекладав німецьку класику («Лісовий цар» Гете, «По­лонинський стрілець» Шіллера, «Лорелея» Гейне, «Проклін співця» Уланда тощо). Особливо він цікавився творчістю геніального англійського драматурга Шекспіра, перекладав його п'єси («Гамлет», «Макбет»). Вели­кої популярності набула у свій час вільна переробка Федьковичем під назвою «Як козам роги виправляють» комедії Шекспіра «Приборкання непокірної».