Українські народні казки

Пішов бідняк найматися до графа, якого бу­ковинці любили, як сіль в оці чи тернину в боці.

— Підеш молотити,— сказав граф,— а за ро­боту візьмеш те, що в чоботи нападає.

Русин погодився, бо що було чинити? Цілий місяць вимахував ціпом і приносив у чоботах зарібок. Нарешті провіяв зароблене зерно, розсте­лив на ряднині, аби просушилося. Та горобці теж були голодні й видзьобали усе до зернини.

Побачив це русин, кинув спересердя крисанею об землю:

— А смерека б вас побила!

— Не сердься, добрий чоловіче,— запищало в нього за спиною.

— А хто це мені радить не сердитися?

— Та я — одна зернина, яку не з'їли горобці.

— А де ти є?

— Та осьдечки — під лопухом сховалася. Нахилився русин, підняв листок лопуха і помі­тив золоту зернину.

— Що мені з тебе? —каже чоловік.— Ти та­ка дрібненька, що тебе й не видно на долоні.

А зернина радить:

— Ти мене не їж, а посій у землю і поливай три рази на день водою з Черемошу.

Русин посіяв золоту зернинку перед вікнами хати. Три рази на день носив воду з річки, щедро поливав, але нічого не сходило. Засумував, за­бідкався старий. Розказав про все жінці, а вона допікає:

— Тобі, чоловіче, на старість горобці у голові цвірінькають! Де то видано, де то чувано, аби зернина уміла говорити!

Та одного ранку русин почув за вікном таку чудову музику, що за серце брала. Виглянув – нікого, але на тому місці, де була посіяна зернина, вис рола дивна яблуня. З її гілля звисали не яблука, а скрипки – із зеленими і жовтими смугами. Зачудувався русин і вийшов надвір. Не встиг підійти до чарівного дерева, як почув:

Добридень, тату!

Ще більше здивувався чоловік.

Добридень, - відповів. – А хто мене називає татом?

Це я, ваш син Петрик, - і з яблуні скочив красний хлопець.

Коли ти мій син, то ходімо картоплю сапати, - все ще не вірив чоловік, що то йому не сниться.Петрик узяв із собою скрипку й втяв такої веселої, що картопля почала рости і цвісти.

Що то за скрипка? – запитав батько.

А то така скрипка, що коли погладжу на ній зелені смуги, то омолоджується добро, а як торкнуся жовтих – старіється зло.