Сільське господарство України
Іншою особливістю землеробства є нерегулярний характер виробництва. Тут має місце розрив між робочим періодом і кінцевим результатом. Праця витрачається з перервами , пов'язаними із зростанням і визріванням рослин, протягом року.
В с/г існує велика залежність результатів виробництва від погодніх умов, зокрема у південній частині України часті посушливі роки - врожай зменшується. Крім того у с/г не має того монополізму у виробництві, який є у підприємстві. В Україні с/г продукцію виробляють 8,6 тис. колгоспів , 2,6 тис. радгоспів , сотні тисяч особистих підсобних господарств. Ця обставина має історичне значення для умов формування соціально-орендованої ринкової економіки, оскільки створює кращі можливості для конкуренції різних форм власності, а тим самим для зростання ефективності виробництва.
СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ
1 Значення та структура сільського господарства
1.1. Основні риси землеробства
Основною рисою в розвитку с/г є земля, природна родючість якої є дуже висока. В Україні історично сформувався тип селянина, який успадкував у себе багатовіковий досвід обробляти землю та розведення худоби , любов до с/г праці, бажання і вміння працювати. І в продовж тривалого істричного часу в Україні переважало сільське населення , в основному зайняте землеробською працею, допоміжними промислами, виготовленням простих селянських знарядь. За рахунок селянських робіт - основних носіїв національно-культурної свідомсті та духовності народу, його звичаїв, традицій поповнювалося швидко-зростаюче міське населення. Відрив від традиційного національно-культурного і мовного середовища в умовах посилення “переміщування” народів.
Проведення в східній Україні в 30-х роках колективізації і посилення “класової боротьби” проти середніх і заможних селян, бильшість яких одержали землю лише на початку 20-х років, негативно вплинуло на загальний розвиток села, духовність села, призвело до відпливу його жителів у міста, в інші регіони, до втрати набутого століттями виробничого досвіду, творчої ініціативи і бажання трудитися на землі.Праця в с/г стала непрестижною, а рівень її оплати був дуже низьким , часто лише символічним, селяни жили переважно з невеликих присадибних ділянок , сплачували високі податки( в тому числі протягом тривалого часу за кожне фруктове дерево).
Низьким рівнем розвитку зі збереженням натуральних форм господарювання наявністю великих поміщецьких землеволодінь і малоземельних селян, їх інтенсивною постійною та сезонною міграцією характеризувалися західно-українські села, які на початку 50-х років, тобто після колективізації, пройшли приблизно такий же шлях, як у свій час села східної України.
Після земельної реформи 1861 року загальна площа селянських господарств. За рахунок продажу поміщецької землі за 1860-1916рр. зросла на 41%. На східно-українських етнічних землях землезабезпеченність була значно вищою ніж на заході.
Перерозподіл землі проводився вкрай неровномірно серед селянських госпродарств (вони володіли 65% землі),10% господарств,які володіли більш ніж 10 десятинами (1 десятина - 1,0925 га)зосереджували в своїх господарствах лише 6% землі.
Географія землеволодіння має свої особливості. Родгоспи переважно створені приблизно поблизу великих міст, а також південних районах республіки. В усіх інших районах переважають колгоспи. В усіх інших областях очікуються найближчим часом кордіональні зміни в структурі землеволодіння.
На кінець 1989 року в Україні нараховувалося 8234 колгоспи, 2581 родгоспи, 1964 міжгосподарськи підприємства та організації, в 49,9 тис. господарств учасників(колгопів, родгоспів та інших державних та коперативних підприємств та організацій).
Основні риси рослинництва.
Чорноземні грунти і сприятливий клімат, велика густота населення, землеробські навички, які здавна склалися в нього, і зручне економіко-географічне положення зробили рослинництво базовою галузю с/г.