Енергетичне самозабезпечення України
Ще з часів, коли будівництво нафтопроводу "Одеса-Броди" тільки тривало, Сполучені Штати постійно наголошують, що для того, щоб отримати довгострокові зобовязання про використання нафтопроводу на повну потужність, Україні необхідно залучати до участі міжнародні нафтові компанії, що працюють в Каспійському басейні. Незважаючи на затримки в цьому процесі, немає сумнівів, що ці компанії ще мають інтерес.
Україна не може дозволити собі коливатися в своєму європейському виборі. Вона має показати себе надійним партнером, готовим дотримуватися західних міжнародних стандартів у веденні переговорів. Нагородою за це буде стабільний потік каспійської нафти, а також зростання обсягів транзиту, перевалки та доходів від портових зборів. Реверс "Одеса-Броди" означатиме сильний удар по енергетичній незалежності і може в майбутньому зробити "Одеса-Броди" приреченим заручником зобовязань українського уряду.
Уряд США твердо підтримує розвиток України як стабільної незалежної демократичної європейської держави з міцною ринковою економікою. Прибуткове використання "Одеса-Броди" є одним з кроків на шляху до економічної реформи та європейської інтеграції. Це дає можливість для зміцнення звязків з Європою, де попит на паливо зростає, відкриває нові експортні можливості та посилює співпрацю з Словаччиною, Чехією, Німеччиною, Угорщиною, Польщею та іншими країнами. Через співпрацю з країнами Каспійського басейну Україна також може просувати свою стратегічну ціль - диверсифікацію своїх нафтових та газопостачань.
Реверс не тільки не узгоджується з проголошеними євроатлантичими намірами України, він суперечить бажанню України диверсифікувати свої енергетичні ресурси.
Україна імпортує 89 (вісімдесят девять) відсотків своїх нафтових потреб, переважно з Росії, і 75 (сімдесят пять) відсотків потреб у природному газі з Росії чи через Росію. Таким чином, вона є залежною від єдиного джерела у більшій частині свого енергетичного попиту.
Ведуться серйозні комерційні переговори про постачання каспійської нафти в Центральну Європу через "Одеса-Броди". Чому?
Існує постачання з Каспійського регіону. Німеччина та Чехія вже імпортують якісну легку нафту з низьким вмістом сірки, використовуючи кружний морський шлях через Турецькі протоки та Тріесте, і цей шлях породжує значну екологічну стурбованість.
Навантаженість на Турецьких протоках наближається до своєї історичної межі. Після подій жовтня минулого року Туреччина вжила заходів для стримання подальшого зростання обсягу великих танкерних перевезень, в той час, коли очікується, що потік перевезень в напрямку Чорного моря тільки зростатиме. Обхід Босфору необхідний вже зараз, і "Одеса-Броди" може стати в нагоді.Встановлено попит. Німеччина та Чехія мають потужності і вже виразили інтерес до імпортування близько 7 (семи) мільйонів тон легкої каспійської нафти, яку "Одеса-Броди" може доставити, навіть без додаткових інвестицій. Пан Тодійчук також зазначає, що нафтопереробні заводи на заході України та півдні Польщі готові закупити ще 3 мільйони тон. За мінімальних додаткових інвестицій "Одеса-Броди" зможе поставити ще 4 (чотири) мільйони тон каспійської нафти на заводи Німеччини та Австрії.
Західні компанії і досі чекають, незважаючи на суперечливі сигнали українського уряду. Це саме по собі доводить, що "Одеса-Броди" є комерційно життєздатним.
Однак, для того, щоб мати контракти, Україна має зосередитися на довгострокових економічних показниках та цілях енергетичної безпеки та європейської інтеграції. Україна має продемонструвати свою рішучість і готовність укласти міжнародні контракти, що відповідають західним стандартам, і довести, що вона готова запропонувати західним партнерам конкурентні тарифи.
І нарешті, Україна сидить на величезному запасі ресурсу енергії. За оцінками деяких українських та західних експертів, Україна має до ста сімнадцяти кубічних метрів запасів метану вугільних пластів, які більшою мірою лишаються неторканими.
В жовтні 1999 (тисяча девятсот девяносто девятого) року Україна прийняла закон "Про угоди про розподіл продукції". На жаль, після його прийняття шквалу заяв про отримання дозволів на розробку родовищ не сталося. Відсутність необхідних інструкцій щодо процесу отримання дозволів та ліцензій, неповний пакет підзаконних актів та очевидна відсутність політичної волі для залучення інвестицій значно обмежують стимули для розвитку цього напряму.
Незважаючи на недосконале законодавче поле, американські, японські та німецькі фірми і досі виявляють свій інтерес, що є ознакою величезного потенціалу України. Іще одна спроба у повній мірі впровадити дію закону "Про угоди про розподіл продукції" могла б відкрити двері цілій низці інвестицій і зробити великий вклад в посилення енергетичної незалежності України.